У 2021 році Папа Франциск вписав до Загального римського календаря родину з Витанії: Марту, Марію та Лазаря.
Оскільки існувала невпевненість латинської Церкви щодо тотожності Марії – чи це Марія Магдалина, якій Христос явився після свого воскресіння, чи сестра Марти, чи грішниця, якій Господь простив гріхи – спричинилася до того, що в Римський календар була вписана тільки Марта під датою 29 липня. Останні дослідження принесли певні розв’язання цієї дилеми, що засвідчує факт, що в нинішньому Римському Мартирології того самого дня нарівні з Мартою згадуються Марія і Лазар. Більше того, в деяких партикулярних календарях цей брат і сестри споминаються разом в той самий день.
«Тому, беручи до уваги важливість їхнього євангельського свідчення, виявленого під час гостювання Господа Ісуса у їхньому домі, сердечним заглибленням у Його слова, вірою в те, що Він є воскресінням і життям, Верховний Понтифік Франциск, приймаючи пропозицію цієї Дикастерії, постановив, щоб під датою 29 липня у Загальний Римський календар був внесений спомин святих Марти, Марії і Лазаря», – йдеться у декреті Конгрегації божественного культу.
Святу Марту зустрічаємо в Євангеліях від Луки та Йоана. Вона мешкала у Витанії разом із сестрою Марією й братом Лазарем (Йн 11, 1-2; Лк 10, 38-39), була господинею дому й не раз давала прихисток Ісусові та Його учням.
У знаному епізоді з Лк 10, 38-42, Ісус ніби журить святу Марту за служіння, але насправді Він не применшує сенсу її «клопотання», а доповнює його, вказуючи на справжнє джерело всілякої дії (див. Йн 15, 5).
Уболіваючи за хворого брата, Марта й Марія посилають по Ісуса, просячи прийти й оздоровити Лазаря (див. Йн 11, 1-3). Хоча Марта і її рідні обдаровані любов’ю (див. Йн 11, 5), їм необхідно пережити випробування та смерть брата, щоб явилася Божа Слава (пор. Йн 11, 4). Так Марта зростає у вірі та стає спроможна визнати, що Ісус – Христос, Син Божий (див. Йн 11, 27), і стати свідком воскресіння Лазаря (див. Йн 10, 38-44). Саме тому святу Марту вважають прикладом справді побожної людини.
Із її дому Ісус урочисто ввійшов до Єрусалима (див. Йн 12, 1-2, 12-18; Мк 11, 1-11) і саме з Витанії вознісся на небо (див. Лк 24, 50-51). За переказами, після вознесіння свята Марта переселилась на терени сучасної Франції, де й померла.
Зображають святу в простому вбранні, часто в євангельських епізодах. Атрибути – кошик із хлібом, дерев’яна ложка, глечик, ключі, книга.
Покровителька домогосподарок, кухарок, прибиральниць, власників готелів.
Марія повірила у Христа ще до воскресіння брата (Йо 11,1-44). Це була жінка, що обрала «кращу частку» (Лк 10, 42), слухаючи слова Спасителя. Це вона намастила Його ноги цінною нардовою олією (Йо 12,3). Згідно традиції Марія та Марта були серед жінок, які пішли до гробу Ісуса з пахощами.
Після мученицької смерті архідиякона Стефана і початку переслідування християн, євреї вигнали Лазаря. Сестра разом із братом залишили Палестину і допомагали йому проголошувати Добру Новину в різних країнах.
Лазаря та його історію воскресіння знаємо з Євангелії св. Йоана (Йо 11,1-44; 12,1-11). Євангеліст також описує інше перебування Ісуса в домі Лазаря у переддень Його в’їзду до Єрусалиму (Йо 12,1-11). Мовчання євангелістів про подальшу долю Лазаря доповнили анонімні християнські автори.
На Сході найбільш відома легенда про Лазаря як єпископа Кіпру, де потім був його другий гріб. Певну роль у розвитку культу відіграла також так звана неділя Лазаря, одна з останніх неділь Великого посту, коли читається уривок про його воскресіння.
В іконографії зображують св. Лазаря найчастіше під час воскресіння та на трапезі у Витанії.
Джерело https://rkc.org.ua/liturgiynyy-kalendar/svyatiy-dnya/
Залишити відгук
