Відомості про життя святого Вартоломея християнська традиція черпає з Нового Завіту, де його ім’я фігурує лише в переліку дванадцятьох апостолів (див. Мт 10, 3; Мк 3, 18; Лк 6, 14; Діян 1, 13). Те, що всі євангелісти розміщують Вартоломея одразу після Филипа, спонукає пов’язувати цих двох Христових учнів, і тому Вартоломея традиційно ототожнюють із Натанаїлом, якого Филип привів до Ісуса (див. Йн 1, 45-51).
Походив апостол із Кани Галілейської (див. Йн 21, 2) та, як виразно свідчить ім’я (арам. «бар-Толомей»), був сином певного Толомея.
На звістку Филипа, що вони знайшли Месію, Натанаїл реагує скептично, адже «з Галілеї пророк не приходить» (Йн 7, 52). Проте не достатньо букви закону, треба піти й подивитися (пор. Йн 1, 46). Сам Христос називає Натанаїла справжнім ізраїльтянином, у якому немає лукавства. Його розпізнанню Месії в Ісусі передує перебування під смоківницею. Єврейський вислів «бути під смоківницею» вказує на вивчення Закону, розважання над Божим Словом і символізує мир і злагоду – основні риси месіанських часів (пор. 1 Цар 5, 5; Мал 4, 3-4; Зах 3, 9-10). Таким дієвим перебуванням під смоківницею Бог підготував його до зустрічі з Месією та зробив його даром для Ісуса («Натанаїл» означає «Бог дав»). І коли апостол говорить: «Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїля» (Йн 1, 49), – він указує на перший важливий крок на шляху єднання з Христом: визнання Його взаємин із Богом Отцем, тобто того, що Він – істинно Божий Син, і стосунків із вибраним людом, тобто того, що Він – справді Цар народу Ізраїлевого.
Від перших віків християнства вважають, що Вартоломей проповідував у далеких краях Сходу й дійшов до Індії. Загинув мученицькою смертю: з нього здерли шкіру, а потім стяли його мечем.
