ПАТЕРКО. о. Ян Мацейко: служіння Богові та людям.
Конференція до Дня пам’яті о. Яна Мацейка: 120 років із Дня народження, 25 років із дня смерті. с. Усть-Чорна, храм Марії Магдалини.
Доповідь на конференції: о. Андрій Петро Карпінець ВС, автор книги «Патерко»
Свідчення: о. Теодор Мацапула ВС, о. Петро Креніцкі, о. Василь Носа
Слово: єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії
Цьогоріч отцеві Янові, якого всі називали Патерко, виповнилося б 120 років від дня народження і 25 років від дня смерті. Він був ревним пастирем не тільки для римо-католиків, але й для багатьох греко-католиків, які в часи підпілля не мали постійної присутності свого священника.
19 червня 1935 року отець Ян прийняв священниче рукоположення. 13 років він служив у Кобилецькій поляні. 14 років був настоятелем парафії у м. Берегово
У 1964 році отця Яна Мацейка переведено до с. Усть-Чорної. На той час йому вже був 61 рік. Він думав, що буде перебувати в Усть-Чорній не довго, але його перебування тут затягнулося аж на 34 роки. О. Олександр Сулинчак розповідає, що Патерко був дуже активним душпастирем, багато працював з молоддю, був відкритим до людей, знаходив дорогу до їхніх сердець і своєю ревною працею притягував людей до церкви. Зрозуміло, що така діяльність не подобалася радянській владі яка дуже боялася, щоб отець не наробив їм проблем і тому через уповноваженого у справах релігії заборонили отцеві здійснювати своє служіння на великих парафіях. Імовірно це і стало однією із причин того, що отця перевели на служіння у гірське поселення, подалі від міст.
Жителі Усть-Чорної та люди які приїжджали з інших містечок до отця на молитву розповідають, що зайшовши на подвір’я ти попадав як в інший світ, перенісшись в частинку Австрії та Німеччини. І хоч селище Усть-Чорне завжди відзначалося особливою чистотою та порядком, місце де жив отець випромінювало особливу благодать, спокій та неймовірну атмосферу як духовного так і тілесного комфорту та миру.
В одній з кімнат знаходилася велика бібліотека. О. Ян багато часу приводив за читання книг. Вірники згадують, що будучи дуже ерудованим, отець мав книги на різних мовах.
Протягом всього свого часу перебування в Усть-Чорній о. Ян вів досить укритий спосіб життя через що серед багатьох вірників він навіть здобув титул «монаха з Усть-Чорної». Розповідають, що практично все його життя пройшло між церквою та домом. Дуже рідко, хіба за винятком нагальних потреб, його можна було зустріти на вулицях Усть-Чорної. За більше як тридцять років свого життя в Усть-Чорній щоденний розпорядок отця. Розпочинав свій день молитвою і служінням Святої Літургії. Після повернення додому о. Ян перебував дві години в приватній молитві у себе в келії. Це був особливий час спілкування з Богом під час якого ніхто не мав права турбувати. Після приділяв час на пасторальну працю. До отця щоденно на молитву приходила велика кількість людей із прохання про молитву та в різних духовних потребах.
Отець Михайло Орос пригадує як завжди після ранкової Літургії Патерко запрошував на сніданок. Незважаючи на насичений молитвою день і прийманням великої кількості вірних Патерко приділяв свій час на працю із майбутніми священиками.
Багато людей які зверталися до о. Яна в духовних потребах чи просили про молитву у різних наміреннях залишали йому грошові пожертви які отець Ян великодушно використовував для різних діл милосердя. Як про багатьох святих церкви, так і про нього можна було сміло сказати, що маючи багатства жив справжньою євангельською убогістю будучи завжди готовим прийти до інших не тільки з духовною допомогою, а й навіть щедро роздаючи як матеріальні речі так і гроші. Усе чим Бог його благословляв він віддавав іншим.
Патерко своїм життя укріпляв у вірі багато вірників, навіть греко-католиків. Патерко написав лист Владиці Іоанові Семедію, тогочасному ординарію, то було на кінці 80-их, коли знав, що вже греко-католицька Церква вийшла з підпілля. Владика Семедій на той час не мав священика. Тоді він звернувся до єпископа з Пряшева на даний час покійного Івана Гірки який запропонував, в той час о. Петру Креніцкому. О. Ян прекрасно розумів, що обрядові відмінності, які є в католицькій церкві не повинні бути на заваді духовному благу вірників. Приїжджали до Патерка люди з Хустського району, і навіть хустські православні священики часто консультувалися у Патерка щодо різних питань і просили про молитву.Він ніколи не робив проблем щодо конфесійної приналежності.
За свого життя Патерко говорив: «У кожної людини є книга яку написав Господь Бог і ту книжку ти маєш прочитати до останньої сторінки». На 97 році життя час земної подорожі о. Яна прибіг до кінця. Поховали Патерка на церковному подвір’ї храму св. Марії-Магдалини в Усть-Чорній, поблизу каплички св. Яна Непомуцького.
