Природа Милосердя скерована на лікування

Піти на глибину. Частина 16. Побиті гріхом – поліковані милосердям.Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії.

Природа Милосердя скерована на лікування.
На лікування тому, що Бог є любов.
Коли ми це починаємо розуміти, то розуміємо всі наслідки: що, чому і як відбувається

Декотрі думають, що Бог потребує зло для того, щоб людина стала доброю, або що якщо людина не досвідчить зла – не буде цінувати добро, або що Бог посилає людині зло, щоб вона опам’яталася.
Коли Ісус говорить про Милосердного Отця, питає, який отець батько дитині, замість хліба, дасть камінь, або коли вона просить яйце – дасть скорпіона? Говорить, якщо, ви, земні батьки, які є грішними, вмієте любити своїх дітей, то як Отець Небесний вас любить?
(Євангеліє від Луки 11, 11-13)

Через те, що багато людей зранені у своєму житті, не досвідчили любові, достатньо великої любові, вони переносять свій болісний досвід, часто і дитячий: стосунків з татом, з мамою – на Бога.

Люди бояться Бога, як Того, хто контролює, карає, якщо ти зробиш щось погане, що це – Хтось суворий, агресивний.
Такий образ Бога – у Якого нема Любові, нема ніжності.
Тут на допомогу приходить Ісус, в якому дуже багато сили, ніжності, прийняття, відкритості до найбільше зранених. Коли до Ісуса приводять жінку, яку зловили на перелюбі. Ісус коли задає питання: «Хто з вас не згрішив?», – зустрічаємося з Ісусом вразливим. «Жінко, де ті всі, хто тебе осуджували? І я тебе не осуджую»…

(Євангеліє від св. Йоана 8, 3-11)
Це – образ вразливого Ісуса, Який помножує образ милосердного, лікуючого, турботливого Бога, Який говорить, навіть якщо твій брат згрішив проти тебе 70 разів по 7 – пробач йому.
Бог щораз пробачає.

Гріх – це рана, а Бог говорить: «Я – Милосердний! Я хочу лікувати зранену людину!»

Гріх – це образа Бога у собі, тому що я – образ Божий.
Роблячи гріх – нашому рану собі.

Гріх ранить мене.
Оскільки ми є Тілом Христовим – гріх ранить кожну людину у тілі.
У Тайні Сповіді я дозволяю Ісусові лікувати мене.
Тайна Сповіді – це тайна лікування, тайна визволення.
Це – дія Милосердного Отця через Ісуса, в Ісусі.

Господь готовий постійно пробачати мене.

Якщо людина дозволяє постійно входити у її життя – тоді ця людина каліка, тоді вона хвора. Ми мали би бути люди, які приносимо плоди, багато плодів любові.
Якщо не приношу багато плодів любові, а нарікаю, осуджую, депресивний, деградую, знаходжуся в залежностях, не приношу цей плід любові – чому це відбувається?

Коли людина живе правилами, а не стосунком любові – вона розгублена.

Питання книжника у притчі про Доброго Самарянина: «Яка головна заповідь?» – слушна.

Заповідь любові говорить любити Бога цілим серцем, цілим собою, цілим розумінням, любити ближнього як самого себе.
Це можливо ЛИШЕ ТОДІ, ЯКЩО Я ДОСВІДЧУ БОЖУ ЛЮБОВ, ЯКА НАПОВНЮЄ МОЄ СЕРЦЕ.
СЛУХАЙ, ІЗРАЇЛЮ! ПОЧУЙ, ЩО ТЕБЕ ЛЮБЛЯТЬ!

БУТИ БЛАГОДАТІ ПОВНИМ – БУТИ ПОВНИМ ЛЮБОВІ. БУТИ ПОВНИМ ЛЮБОВІ – НЕ МАТИ ГРІХА. НЕ МАТИ ГРІХА – БУТИ ПОВНИМ ЛЮБОВІ.

Любов – це стан мого серця.
Якщо я цю любов досвідчую – настільки я можу на неї відповідати.
СЛУХАЙ, ІЗРАЇЛЮ – ПРИЙМИ МОЮ ЛЮБОВ! Я – ГОСПОДЬ, КОТРИЙ ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!
Ми створені для того, щоб бути любові повними.

ЯК МОЖНА ВІДПОВІСТИ НА БОЖУ ЛЮБОВ? «ІДІТЬ І ПРОПОВІДУЙТЕ УСЬОМУ ТВОРІННЮ!», – усе творіння бачить, що ти – наповнений любов’ю, і ти, як світильник, видаєш у Всесвіт послання любові.

БОГ Є ЛЮБОВ!
Якщо я любов прийняв у своє життя – я починаю відповідати на цю любов! Починаю любити ближнього! Тому: «люби Бога всім серцем і ближнього, як самого себе»

Більшість людей не відчувають себе любленими. Відчувають себе скривдженими.
Притча про Доброго Самарянина говорить, що нас скривдили. Ми попали у руки розбійників.
За людською кривдою завжди є демон. Тому Апостол Павло у 6-му розділі Послання до Ефесян чітко говорить: «Ми не боремося проти тіла і крові, ми боремося проти злих духів», які мають на меті знищити творіння Боже.

Як ми боремося з ними? Не даємо місця злому у своєму житті.
Ми не можемо побороти зло назовні, якщо не поборемо це зло у своєму житті.
Коли це зло нас скривдило – ми носимо у собі рани. І ці рани потрібно лікувати.
ЛЮБОВ ДО СЕБЕ ПОЛЯГАЄ У ТОМУ, ЩО Я ТУРБУЮСЯ ПРО СЕБЕ.

«Добрий самарянин» – це всі людські засоби, які Господь створив, і через які Він діє.

Часто залежна людина – це каліка, яка собі знеболює, до прикладу, алкоголем, зранену частину всередині.

Людина має проявити бажання жити – тоді вона готова на багато.

ПРАЦЯ НАД СВОЇМИ ЗРАНЕННЯМИ Є ПРОЯВОМ ЛЮБОВІ ДО СЕБЕ.

ЛЮБОВ – ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
ЛЮБОВ – ЦЕ ЛІКУВАННЯ.
ЛЮБОВ – ЦЕ ТУРБОТА.

ОБОВ’ЯЗОК КОЖНОЇ ЗРАНЕНОЇ ЛЮДИНИ ВЗЯТИ ТУРБОТУ ПРО СВОЇ ЗРАНЕННЯ, ІНАКШЕ ВІН НЕ ВИКОНУЄ ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ.