Апостольство матері і батька: покликання – дарувати любов.
Людина створена, щоб бути любленою – на це воля Божа.
Катехиза: о. Михайло Станчишин SJ.
Ісус, можливо, любив гратися, бігати з хлопцями, був звичайною людиною.
Від Богородиці ми можемо вчитися Апостольства.
Апостол – це хтось, хто розуміє і розпізнає покликання: до чого Господь кличе? Розпізнає покликання, приймає покликання і потім його реалізує.
Апостольство материнства – це прийняти життя.
Мати і батько беруть участь у творчій силі Бога, Творця всього сущого.
Апостольство – це увідомлення того, до чого я покликаний.
Немовлята дивляться на батьків і бачать Бога.
Якщо дитина не побачить у матері і батькові Бога – дитина навряд чи захоче любити.
У батьках дитина розпізнає образ Бога.
Якщо через тата і маму дитина отримає достатньо любові – вона зможе любити весь світ.
Народити дитину – це вже теж апостольство. Дитину потрібно виховувати, огортати любов’ю, слухати…
Вислухати дитину – це Апостольство.
Щоб дитина почувала себе вислуханою – це значить прийнятою, це значить – любленою.
Слухати, чого насправді хоче дитина?
Кожна людина створена, щоб бути любленою – на це воля Божа.
Кожна дитина прагне бути любленою…
Підліток у більшій мірі, ніж немовля прагне бути любленим.
Покликання – дарувати любов через прийняття.
Апостольство – це дати дитині любов, щоб вона народилася не тільки з лона матері, а і з Духа.
Зранені батьки ранять своїх дітей: катована людина стає катом.
