Блаженний Теодоре, молись за нас! 31 жовтня – день, коли згадуємо блаженного Теодора Ромжу, вбитого комуністами за вірність Католицькій Церкві
Сила блаженного Теодора Ромжі, єпископа-мученика в тому, що він не дав себе застрашити, не піддався на тиск, але вірно стояв у правді. Вірно стояв у Ісусі Христі.
Він виграв у вірності Ісусові Христові
Коротка біографія владики Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського (1911 – 1947)
Народився Теодор 14 квітня 1911 р. на Закарпатті в селі Великий Бичків як дев’ята дитина Павла Ромжі та Семак Марії.
Відчуваючи у своєму серці поклик Христа, збирається до Риму, щоб стати священиком. 25 грудня 1935 року єпископ Кирил висвятив Теодора на диякона, а 25 грудня 1936 року о 9 годині в церкві св.Антонія єпископ Олександр рукоположив його на Христового священика. У червні 1937 року, після того, як дістав ліцензіат, о.Теодор повертається додому, щоб відбути військову службу.
Душпастирська діяльність о.Теодора розпочалося 10 березня 1938 року, коли єпископ-ординарій доручає йому адміністрацію парафій сіл Нижній Бистрий та Березово. У 1939 о.Теодор за направленням єпископа Олександра Стойки починає працювати в Ужгородській семінарії, виконує функцію отця-духівника (спірітуала) та викладача філософії. Коли о. Теодор служив Літургію, то це було явним підняттям його душі до Бога, а його життя в семінарії служило для семінаристів добрим прикладом справжнього Христового священика.
Єпископська хіротонія відбулася в Ужгородському кафедральному соборі 24 вересня 1944 року.
Єпископське служіння Преосвященного Теодора було коротким, але кожна його хвилина була насичена любов’ю до Христа, до Його Церкви та піклуванням про те, щоб у вірниках та священиках єпархії підтримати бадьорий і безстрашний дух вірності Католицькій Церкві. В чому був секрет його сили? На це дає нам відповідь його гасло, яке знаходиться на ображчику в честь його єпископської хіротонії: «Возлюблю Тя, Господи, кріпосне моя, Господь утвержденіє моє, і прибіжище моє» (Пс.17,2 Літ. св.Івана Золотоустого). Ісус був тим, кого він полюбив понад усе, Він був кріпістю його волі у боротьбі з безбожниками, твердинею, яка дала його вірі непохитну основу та прибіжищем у важкі хвилини земного мандрування до Вічного Життя.
Керівники безбожної влади бачили, що Теодора від Христової Церкви на землі може відірвати лише одне – смерть. 27 жовтня 1947 р., у понеділок, близько 9-ї години був зроблений замах, у результаті якого Преосвященного владику Теодора та його супутників було важко поранено, і лише завдячуючи Божому провидінню терміново доставлено до мукачівської лікарні. Кров мученика скропила землю Закарпаття, щоб „дерево Церкви”, яке росте на ній, принесло плоди. П’ять днів провів владика у лікарні між терпіннями і болями, але з його уст не можна було почути нарікання, а лише слова: „Терпіти і проливати кров за Христа, за віру, за Католицьку Церкву – це велика ласка, велика честь”.
Вранці 31 жовтня 1947 року владика Теодор у лікарні прийняв Святі Тайни Сповіді та Євхаристії, не знаючи, що зробив це ввостаннє у своєму житті. Через кілька годин його отруїли, в наслідок чого вночі незадовго до півночі, серце Теодора зробило останній удар, розголошуючи: „Вмерти за Христа – це вічно жити” (Теодор).
27 червня 2001 року у Львові Святіший Отець Іван Павло ІІ о 11 год. 47 хв. проголосив священномученика Теодора Блаженним, щоб ціла Церква вшановувала пам’ять цього безстрашного Христового воїна, просячи заступництва для себе та інших.
День вшановування пам’яті блаженного священомученика Теодора – 31 жовтня.
Відпуст у Храмі Блаженного Теодора Ромжі у Н. Коропці
Святу Месу очолив єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії. Співслужили: настоятель парафії св. Мартина о. Іштван Погань та священник Мукачівської греко-католицької єпархії о. Андрій Алексеєв
Деталі з біографії Блаженного Теодора: https://mgce.uz.ua/blazhennyj-svyashhennomuchenyk-teodora-romzhi/
Музика: о. Теодор Пилип – «О Блаженный Теодоре»
