Замовкнути, щоб почути Бога.
Проповідь: єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії під ІV Всеукраїнській зустрічі осіб, задіяних у душпастирстві родин «Бути батьком і мати батька під час війни»
Євангеліє Лк 1, 57-66. 80
† Читання святого Євангелія від Луки
Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. Та озвалася його мати й сказала: «Ні, хай буде названий Йоаном!» А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, написав слова: «Його ім’я — Йоан!» І всі здивувалися. В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події. Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: «Ким же буде ця дитина?» Бо Господня рука була з нею! А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізрáїлем.
Слово Господнє
Коли Захарія написав на дощечку ім’я Йоан, чуємо, що відкрилися його уста, і він став благословляти Бога.
Захарія – це священнослужитель, який мав добру репутацію. Священник, монахиня, богопосвячена особа має бути добрим прикладом.
Захарії було важко у тому, що вони з Єлизаветою не мав дітей. Мав зневіру, кризу віри.
Відповідь Захарії Архангелу була – зневіра, злість: «Я старий! Де ти був до тепер?»
Ми теж маємо багато претензій, зневіри і нарікання.
Нема навіть слова: «А як Бог дає силу у цьому часі?»
Людина, яка закриває серце в болі, говорить про те, чого нема.
Наша мова часто про не суттєве. Мова – як форма бунту і злості.
Людина, коли замовкає, перестає контролювати оточуючий світ.
У тиші я зустрінусь з собою, зі своїм болем, зі своєю неміччю.
Бог мене чекає у тиші…
Бог дає силу, мужність, напрямок. Бог благословляє.
