Послання єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні з нагоди початку Року Милосердя.
Всечесні Отці та Богопосвячені Особи!
Дорогі у Христі Брати і Сестри!
Розпочинаючи новий Літургійний рік, у І Неділю Адвенту, звертаємося до вас із посланням, яке несе із собою Боже Милосердя. Скеровуємо це послання у важкому для нашої Батьківщини часі. Скеровуємо його до вас, віруючих, а також всіх людей доброї волі, щоб посеред трагічних воєнних подій і їхніх наслідків, не забути і не втратити милосердя. Саме тому ми постановили проголосити Рік Милосердя, адже рани і спустошення, завдані війною, є такі великі, що потребуватимемо докладати чимало зусиль впродовж багатьох років для того, щоб їх вилікувати й відбудувати знищене.
Ми переконані, що розважання таємниці Господнього милосердя допоможе нам ще раз усвідомити велич і силу цієї Божої прикмети, а також розпалити прагнення нашої душі черпати благодаті з Джерела Любові, яка проявляється у Його безмежному милосерді.
Ми потребуємо сили для того, щоб жити, щоб любити, щоб захищати свою країну, щоб своєю працею служити іншим. Ми потребуємо глибокого миру в серці і незламної надії. Потребуємо сильної віри, яка формуватиме наші рішення та вчинки. Ми сьогодні переживаємо страхіття російсько-української війни й на собі відчуваємо наслідки дій людей, які, не знаючи Божого милосердя, прийшли на нашу землю, щоб вбивати та знищувати. Скільки зла, насильства, брехні, підлості та цинізму несе в собі ворог. Це все вказує на холод порожньої душі, яка відкинула Бога. Але ми, також є у небезпеці охолодити наші серця і зробити їх непридатними для життя через егоцентризм, байдужість, відчай, втому, ненависть чи знеохочення.
Потребуємо підійти до Господа, котрий закликає нас: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені…» (Мт 11, 28). Його слова є однозначні й виразні як і Його свята присутність у Церкві. Саме тут Ісус залишився з нами і через своє Слово і Таїнства лікує наші рани, заспокоює наші спраглі душі та дарує мир! Це в Господі наше серце оживає і має сили йти дорогою любові. Це в Ньому ми досвідчуємо милосердя, яке дає нам силу бути милосердними, тому що саме милосердя є найкращим проявом людини. У Таїнстві Сповіді особливо доторкаємося Божого Милосердя. Тож стараймося часто, хоча б раз в місяць, сповідатися, щоб бути в освячуючій благодаті. Приступаймо до Божого Вівтаря, де Ісус нас ситить своїм Тілом і тамує спрагу нашої душі своєю Кров’ю. Прийнявши Господа у святому Причасті, розмовляймо з Ним, прославляймо Його. Усвідомлюючи свою присутність перед Всевишнім у молитвах довіряймо Йому всі наші справи. Перебуваймо з Ним під час коротких чи тривалих адорацій Пресвятих Дарів, чи то у парафіяльній спільноті, чи особисто. Довірою, любов’ю, пошаною, вдячністю, покірністю винагороджуймо Милосердному Серцю Господа за всі зневаги і відкинення, які завдають Йому грішники. Від Господа черпаймо духовні сили. Довіряймо Йому себе, своїх близьких, особливо тих, які знемагають і втрачають віру, довіряймо Україну і увесь світ.
Дорогі Брати і Сестри!
В енцикліці Йоана Павла ІІ „Dives in misericordia” знаходимо твердження, у якому Христос навчив нас, що людина не лише досвідчує милосердя від самого Бога, а й є покликана до того, щоб сама чинила милосердя іншим. (див. DM 14).
Світ потребує милосердя, Божого милосердя. Ми зможемо передавати Боже милосердя лише тоді, коли самі з нього будемо черпати. Будьмо свідомі, що лише в Бозі є наша сила і міць. Це перше. А друге, ми покликані до того, щоб поширювати це милосердя через наші слова та вчинки. Кожен на своєму місці відповідно до здібностей та можливостей. Сьогодні перед нами стоять великі виклики у різних формах потреб. Потрібно докладати зусиль і шукати можливостей, щоб якнайкраще, кваліфіковано і по Божому на них відповідати. Просімо Господа з відвагою і смиренням помічати потреби інших, бо гріхом проти милосердя є байдужість. Самостійно чи організовано в міру своїх можливостей відповідаймо на потреби інших.
Особливо хочемо звернути вашу увагу на військових, які ціною свого життя і здоров’я захищають наш спільний Дім. Огортаймо їх своєю молитвою, товаришуймо їм з терпеливістю і делікатністю, особливо, коли дають про себе знати рани війни, допомагаймо заспокоювати їхні життєво необхідні потреби на фронті. Пам’ятаймо про них в Молитві вірних під час Святої Меси, як за живих, так і за загиблих. Втішаймо тих, у кого війна забрала рідних, друзів, знайомих. Відкриваймо двері своїх домівок для сиріт. Не забуваймо і про людей похилого віку, яких війна вигнала з рідного міста чи села, зруйнувавши їхні оселі. Для вимушених переселенців будьмо ближніми, даймо їм відчути доброту свого серця, щоб інше місце проживання і незнане оточення для них не були гіркими і нестерпними.
Просімо Господа, щоб нам, тим кому дано у цей воєнний час жити в Україні, дарував прагнення, мудрість, відвагу і сили бути свідками Його Милосердя. Нехай через вчинені нами діла милосердя інші запрагнуть пізнати любов Ісусового Серця, яке переповнене милосердям.
На всі ініціативи, на плідне та активне переживання Року Божого Милосердя всіх Вас від щирого серця благословляємо: В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
25 листопада 2022 року
N. 50/2022
Єпископи Римсько-Католицької Церкви в Україні
джерело: https://rkc.org.ua/blog/2022/11/25/yepyskopat-ukrayiny-posered-tragichnyh-podij-ne-vtrachajmo-myloserdya/
