За переказами, Миколай (270–343) народився в Греції, у місті Патара, близько 270 року. І хоча про життя святого не залишилося ніяких історичних даних, через що виникають сумніви щодо автентичності цієї постаті, з VІ століття його культ активно шириться й на Сході, і на Заході, збагачуючись численними деталями.
Батьки Миколая були заможними християнами, а сам він мав хист бачити нужденних людей і робити все можливе, аби їм допомогти. З майна, отриманого у спадок після доволі ранньої смерті батьків, давав убогим, але намагався робити це таємно, наприклад, підсовуючи під двері. Так, каже традиція, Миколай допоміг трьом дівчатам, які залишились без спадку, вийти заміж.
Після прощі до Святої Землі, прагнучи присвятити своє життя на служіння Богу, пішов у монастир. Однак Господь підготував для нього іншу долю. Слухняний Божому натхненню, Миколай покинув обитель і пішов у Миру (нині турецьке місто Демре), де вірні саме оплакували померлого єпископа й молилися про нового. Завдяки Господньому діянню громада обрала Миколая на єпископа, хоча він і не хотів цього. Утім, ставши пастирем громади, святий керував нею розсудливо і з великою турботою. Не забував про діла милосердя для нужденних, піклувався про хворих. Вважають, що він брав участь у Нікейському Соборі (325), хоча документально це не підтверджено.
Традиція розповідає, що Миколай воскресив трьох юнаків, яких один різник убив, щоб продати як харч. Також, за переказами, він урятував моряків від шторму, утихомиривши бурю молитвою. Іще одна легенда розповідає про те, як святий помножив зерно під час великого голоду в Мирі.
Зображають святого в шатах єпископа східного або західного обряду, інколи з трьома янголами або дітьми, часто під час благословіння. Атрибути – митра, книга, три золоті кулі або три яблука, скринька з грішми, пасторал.
Покровитель Греції, Росії, бідняків, дітей, моряків, рибалок, торговців, нотаріусів, паломників, пекарів, броварів, фармацевтів, студентів, суддів, ув’язнених, невинно оскаржених.
