Піти на глибину. Частина 21. Докорити чи засудити: яка різниця?
Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії
Докорити, засудити, осудити, обговорити…
Ми можемо навіть у собі розрізнити, і це – важливо: коли ми когось засуджуємо, чи засуджуємо самого себе, і коли є докори, які закликають, щоб щось змінити
Коли є докори сумління – приходить Дух Святий і вказує: те, що ти робиш – є злом, що руйнує.
Докір – це турбота. Дух Святий турбується з любов’ю про мене, щоб я був людиною, наповненою добром у кожному контексті, щоб ми мали достатньо сили приносити у цей світ добро і служити.
Злом є засуджувати інших людей – засуджуючи інших людей беру на себе роль Бога.
Засудивши інших не даю їм шансу на зміну.
ЗАСУДЖУЮЧИ ІНШИХ – Я ВІДКИДУЮ БОГА, Я ВІДКИДУЮ ПОГЛЯД БОГА
Варто розрізняти обмовлення і обговорення: обмовлення є тоді, коли я не задаюся питанням, як можу цій людині допомогти, і тоді ми стаємо співучасниками зла.
Коли говоримо про зло, яке відбувається, робимо висновок: як можемо допомогти? (дитині, другові, товаришеві)
У обговоренні буде акцент як допомогти. Тоді це буде під дією Божого Духа, який хоче спасати.
Що робимо зі стосунками, коли бачимо зло?
Чи бажаю цій людині спасіння? Чи бажаю їй добра?
«Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!»
Це – дія Духа Святого.
Звідки йде засуджування і осуджування?
У 12-му розділі Одкровення чуємо про диявола, як про того, котрий оскаржує братів наших день і ніч. Злий дух називається духом, який оскаржує, засуджує.
Якщо ми би були відкриті на Обличчя Боже, то цей потік Божого Милосердя проявлявся б до нас, і від нас у стосунку до інших людей.
Коли чуємо засудження чи оскаження – є перерваний цей потік Божої Любові.
Я чую голос, який засуджує мене, і через мене засуджує моїх братів.
Цей голос засудження звучить день і ніч, це – нота злого духа.
Якщо засуджую – засуджую себе, не вірю у прощення… Фраза «я не достатньо добрий, щоб мене любити» , – маніпулятивне звернення змія до жінки. Якщо часто злий грає на цьому…
Голос засудження без милосердя – це закритість на Бога.
Живий контакт з Богом: «я досвідчую, що мене люблять»
Почути, що я улюблений – досвідчити і пережити простір любові.
Глибоко кожен з нас шукає цього слова: « Ти є мій улюблений син,ти є моя улюблена донька, ти є цінний, ти є цінна!»
Дух Святий, турбуючись про нас, прямо називає зло, вказує на вихід. Кров’ю Ісуса Христа дух осудження переможений! «Покайся! Навернися до Ісуса, навіть якщо ти знову і знову попав у той гріх», – говорить Святий Дух.
Якщо людина чітко не називає гріх, вона не чує діагноз від Духа Святого
Якщо людина не чула запрошення – вона ще не зустріла перспективу, яку пропонує Ісус Христос.
Немає людей без гріха і нема людей без слабкості.
Пропозиція Ісуса: повставай і йди.
Пропозиція від духа злого: відкинь – відкинь себе.
Часто ми можемо попасти у помилку, що починаємо говорити Ісусові що Він має робити.
Як людина росте у благодаті, так і росте у людині дух засудження.
Розрізняємо: вина як звинувачення, голос, який веде до відкинення.
Дух Святий пропонує: «Є вихід!», – прости нам провини наші.
Стан, у якому людина буде знаходитись, помираючи: чи вона вибере Бога?
Чому Ісус говорить, що не прийшов судити, а спасти?
Послання Милосердя і відпущення гріхів є одним з центральних місць проповіді Ісуса Христа.
Тільки після відпущення гріхів можемо ставати на дорогу добра.
Через яку призму дивимось на все? .
Питання: що у цьому часі є для нас Доброю Новиною?
Мій внутрішній стан є тим, що я передаю іншим.
Якщо маю стосунок з Ісусом – буду людиною, яка приноситиме Добру Новину.
Сила вибору у моїх руках.
