ПРО ІКОНУ МАТЕРІ БОЖОЇ БЕРДИЧІВСЬКОЇ
“Цариця і прикраса степів України, подільських пагорбів і волинських лісів, Чудова Марія в Бердичівській іконі”, – так звучала найдовша назва, яку надавали чудотворній іконі Матері Божої Бердичівської.
У 1627 році Януш Тишкевич з Логойська, воєвода і генерал київських земель, житомирський і снятинський староста, у сутичці з татарами був захоплений у полон. Закутий у кайдани, склав присягу: „Зробити якийсь добрий вчинок на честь Бога і Діви Марії, якщо він отримає свободу”. Під час роздумів він засинає і бачить невідомих йому монахів, які моляться до Бога і Пречистої Матері про його звільнення. Прокинувшись і роздумуючи над видінням, вирішує збудувати для побачених уві сні монахів монастир і храм. Не без божественного втручання отримавши свободу, наполегливо намагаючись виконати присягу, знову бачить видіння під час сну. “Снилося йому, що він знаходиться в каплиці, де була похована його мати, і над вівтарем бачить постать своєї матері, яка говорить до нього: «Сину Януше, ти маєш збудувати неприступну віками фортецю”. Прокинувшись, він відчув у собі непереборне бажання заснувати і побудувати монастир у Бердичеві для побачених уві сні ченців. Він упізнав їх, коли був у Любліні та брав участь у великому відпусті св. Скапулярія з нагоди урочистості Матері Божої з гори Кармель (16.07.1630 р). Розповівши про свої бачення під час сну, він отримав прихильність монастирської влади і в тому ж році переписав кармелітам свій замок у Бердичеві, а потім приступив до будівництва храму.
Образ Божої Матері – з часом названий Бердичівською – з незапам’ятних часів був власністю родини Тишкевичів. Оточений великою пошаною, висів у замковій каплиці до 1642 року, коли з нагоди освячення збудованого для кармелітів храму (22.07.1642 р.) був розміщений на центральному вівтарі. Образ, намальований невідомим художником у XVI ст., належить до одного з різновидів іконографії типу Hodegetrii (з гр. Провідниця) і є точною копією образу Матері Божої Сніжної з базиліки Санта-Марія-Маджоре в Римі.
22 липня 1642 р був освячений нижній храм п.н. Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, св. Архангела Михаїла, св. Йоана Хрестителя і св. Йоана Євангеліста. У зв’язку з цим меценат жертвує для храму сімейну коштовність, відому благодатями в родині Тишкевичів, ікону Матері Божої Сніжної – копію римської з храму Санта-Марія-Маджоре. Єпископ київський Станіслав Заремба, щасливо оздоровлений завдяки молитві перед нею, 23 травня 1647 року урочистим актом оголосив ікону Матері Божої Бердичівської чудотворною. Під час боїв з козаками і татарами кармеліти залишили Бердичів у 1648 році і вивезли ікону до Львова, де вона пробула 73 роки. Після її повернення і розбудови храму чудотворний образ приваблює паломників усіх християнських конфесій.
У 1752 р. зібрані на загальному Сеймі в Гродні посли Речі Посполитої вирішили отримати дозвіл від Святого Престолу на коронацію ікони. Папа Бенедикт XIV не тільки погодився, але й сам замовив корони з чистого золота, прикрашені смарагдами. Коронація відбулася з королівською пишністю 16 липня 1756 р. за межами міста, там, де була збудована каплиця з одинадцятьма вівтарями, яка могла вмістити 20000 паломників. Головним коронатором був єпископ київський Ігнатій Кайєтан Солтик.
Архітектор споруди Ян де Вітте звів храм у стилі бароко. Святиня має форму латинського хреста, увінчаного куполом над високим тамбуром. Настінні розписи інтер’єру (який не зберігся) виконав італійський художник Беніаміно Фредеріче.
У 1820 році папські корони були вкрадені разом з численними дарами та іншими дорогоцінними предметами з храму. Їх вдалося успішно відновити, але в 1831 році злодійська рука знову вкрала корони. Саме тоді суддя липовецького повіту Юзеф Здзєховський замовив нові золоті корони, які потім посвятив і урочисто наклав єпископ Міхал Павліцький у 1844 р. Але й вони були вкрадені. Тоді Папа Пій IX наказав зробити повторну коронацію ікони МБ Бердичівської згідно з папським правом і навіть сам надіслав замовлені і посвячені ним особисто корони. Урочистий акт коронації здійснив (майже через 100 років після першої коронації) єпископ Каспер Боровський 6 червня 1854 р. У величній урочистості взяло участь близько 100 000 віруючих з католицької і православної церков, оскільки чудотворна ікона MБ Бердичівської була оточена глибокою пошаною і відома в усій Речі Посполитій.
Такий стан справ тривав до війни з більшовиками в 1920 році. Комунізм повністю зруйнував Санктуарій: пограбовано корони, оздобні сукні (золоту, срібну і вишиту); порізано і переплавлено срібну раму ікони, а також вкрадено кілька тисяч подячних дарів віруючих. Храм разом з іконою на головному вівтарі перетворили на музей релігії та атеїзму, доступних тільки за вхідним квитком. У нижньому храмі зроблено кінозал. Пожежа в 1941 році довершила руйнівну дію: чудотворна ікона була втрачена, а разом з нею весь інтер’єр, пам’ятники мистецтва і прикраси храму.
Коли в 1941 р. пожежа знищила все облаштування і декор костелу, постало важливе питання: що сталося з іконою Mатері Божої Бердичівської? До 1991 р. не вдалось ані відшукати її, ані з’ясувати, чи збереглася вона та де знаходиться. Довелося на основі кольористичного опису 1925 р. та базуючись на іконографії збережених копій MБ Бердичівської писати копію. Зробила це в 1991 р. художниця Божена Муха-Совінська з Кракова.
У 1997 р. в Кракові Папою Йоаном Павлом II була посвячена нова ікона, а також корони, котрими 19 липня 1998-го під час урочистості в Бердичеві був коронований образ. Церемонію очолив єпископ Ян Пурвінський. Почалося швидке відродження культу ікони Матері Божої Бердичівської, Бердичів знову став центром паломництва вірян з України та цілого світу. Це знайшло свій відгук у рішенні Конференції єпископів України від 27 жовтня 2011 г. надати святині титул Національного санктуарію України. Після більш ніж 20-річної відбудови та реставрації базиліки (верхнього храму) відбулась консекрація, тобто освячення, i 9 червня 2012 р. ікона Матері Божої Бердичівської повернулась на своє місце у центрі головного вівтаря
За матерілами Отець Павло Ферко OCD для Католицького медіа центру
