Книжники немов-би думали правильно: людина не може прощати гріхи.
Людина може просити образу, яку їй було завдано.
Але гріх – це образа Бога. І прощати це може тільки Бог.
Під час таїнства покаяння, сповіді – гріхи прощає тільки Бог, а не священник. І все залежить від щирого покаяння.
На всі зцілення в Євангелії треба дивитись і як на зцілення від гріхів.
Чи кожна хвороба є наслідком гріха?
Це не Бог карає людину за гріх, а людина себе карає.
Ісус зрозумів, що паралізований потребує зцілення духовного насамперед.
Чи мала ця людина жаль за гріхи? Віру?
Ми не знаємо, яким був гріх цієї людини. Але тільки дуже тяжкий гріх може паралізувати людину духовно: така людина не може ані молитися, ані мати жаль, вона втрачає віру і надію, і взагалі все. Так диявол сковує людину по руках і ногах, що вона ні на що не здатна…
Тут – про те, що вона «паралізована» духовно не може навіть прийти до сповіді…
Після духовного параліча людина не має втрачати надію на Боже Милосердя.
Головна заслуга тут належить тим, хто приніс паралізованого.
«Побачивши їхню віру» Ісус зцілив.
Важливо молитися один за одного, просити про молитву, і самому молитися за інших…
Якщо нам бракує віри, завжди можемо просити святих про молитву. Побачивши їхню віру Ісус зцілить і нас.
Залишити відгук
