Суть сьогоднішнього свята сформульована в словах архангела Гавриїла, якими він вітає Марію. Він кличе її «сповненою благодаті». Церква інтерпретує це звертання як ствердження того, що Марія, якій в Історії Спасіння відведена неповторна роль Матері Божого Сина, отримала від Бога спеціальний привілей. Від першої хвилини свого земного існування, тобто від моменту зачаття у лоні своєї матері, вона була, на відміну від решти людей, вільна від первородного гріха. В її душі місце було лише на благодать, на відданість Богові, на любов. Такою вона залишається назавжди – сповненою ласки.
Через чотири роки після проголошення догмату Діва Марія з’явилася святій Бернадетті Субіру та сказала, що Вона – Непорочне Зачаття. Свята Церква від перших віків вшановувала Діву Марію як обрану Богом бути Матір’ю Христа, Пречисту, Найсвятішу.
Віра в те, що Та, Яка «повна благодаті», не мала на собі гріха, розвивалась і в східній, і в західній Церкві. Питання щодо Непорочного Зачаття викликало багато дискусій у богословських колах, особливо між францисканським та домініканським орденами, де останні виступали проти. Кожна людина приходить у світ із первородним гріхом. Завдяки хрещенню вона звільняється від нього, входить у союз із Богом, але все ж схильна вибирати зло. Якщо Христос прийшов, аби визволити людину з-під влади гріха та ввести в дім Отця, то чи не потребувала відкуплення Марія?
Бог у Своєму милосерді підготував Її до гідного прийняття Втіленого Слова. Як і кожна людина, Пресвята Діва Марія потребувала відкуплення, проте особливою благодаттю та прихильністю Всемогутнього Бога, дивлячись на заслуги Ісуса Христа, Спасителя людського роду, була збережена незаплямованою первородним гріхом (пор. Ineffabilis Deus). Вона має виняткову частку у справі відкуплення, що надає Їй особливу участь у заслугах Божого Сина. Вільна від гріха, Непорочна – тільки таким чином могла стати досконалою співпрацівницею Христа.
Непорочне Зачаття не звільнило Марію від спокус, страждання чи смерті, вона якнайглибше досвідчує їх. Хоча не мала потреби спокутувати свої гріхи, оскільки не мала їх, Її страждання не виходили з докорів сумління, а лише з турботи та любові до кожної людини. Варто розрізняти Непорочне Зачаття і дівоче зачаття. Перше відноситься до Марії, друге – до зачаття від Святого Духа, в якому була збережена дівочість Марії.
Папа Пій ІХ буллою Ineffabilis Deus (1854) урочисто проголосив догму про Непорочне Зачаття, яке відтоді зобов’язує всіх вірян західної Церкви дотримуватись цього віровчення.
