Зцілення чесністю. Піти на глибину. Частина 19 (відповіді на питання) . Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії.
Цитати з програми:
Що людина розуміє, коли звертається з питанням: «Будьте моїм духівником». Хто такий духівник?
Чи для того людина звертається, щоб священник взяв на себе вирішення проблем, і вирішував що робити?
Якщо йдеться про духовне товаришування – важливо допомогти людині розпізнати, що до неї Господь говорить у певній ситуації.
Чи існує страх: страх відкинення, страх перекладання?
Коли у мене є проблема, щоб рухатися далі – потребую відповіді. Можливо, Бог промовить до мене через цю людину, до якої звертаюсь.
Якщо прислухаюсь до того, що Господь говорить до мене.
У Бога дуже багато способів відповідати на мої потреби, коли я застрягаю, не знаючи, як далі рухатися.
Якщо ми вкладаємо зусилля у те, щоб розвиватись, читаємо, називаємо свої страхи, слухаємо – будемо досвідчувати, що Господь якимось чином відповідає на наші потреби.
Чого шукаєш? Це – про чесність! Чого ти так себе тепер повів? Чого в тебе тепер страх? Чого агресія?
Чого боїтеся? «Адаме, ти де?»
Дуже важливо зростати в чесності до себе!
Нав’язування – це вже нечесно. Це – форма насилля.
Царство Небесне здобувається зусиллям: Ісус втілився і вклав зусиль. Він не сидів на одному місці і не чекав доки до Нього прийдуть. Він шукав. Коли знайшов втрачену вівцю – взяв на плечі.
Чесність або є, або її нема. Якщо я чесний – чесний всюди.
Наша душа може мати такі ж рани, як і тіло. Для душевної зломленості потрібні відповідні інструменти, щоб вона лікувалася. Потрібен безпечний простір, щоб людина зростала, лікувалася.
В чому мудрість і чесність?
Зростання у чесності.
Є у нас така риса: давайте швидко вирішимо наші питання! Але це так не працює. Це, з однієї сторони, болісно, а з іншої – є довіра до людини, і є довіра до Бога.
Важливо розвивати в собі відкритість і відповідальність.
Вміти називати свої страхи – це праця.
Коли вдається вийти на рівень, що ми – брати і сестри, а один у вас наставник – Ісус Христос, але я не є більшим.
Структура Христової Церкви – всі ми брати і сестри, і всі ми маємо свої дари, свої таланти, свою відповідальність, і ми взаємодоповнюємо один одного і разом будуємо.
З учнів стаємо слугами, а якщо у цьому просторі живемо – стаємо друзями.
Якщо будемо далі рости, – Ісус після Воскресіння каже: «Ідіть до братів Моїх, розкажіть, що Я іду до Отця мого і Отця вашого», – ідеться про усиновлення.
У наступному рівні, після дружби, стаємо рідними – вибудовуємо родину.
Це – глибокий рівень.
Найвищий рівень – містична глибока єдність з Ісусом, у якій велика радість і насолода перебувати.
Без чесності неможливе зростання.
Без чесності ми не зближуємось. Це – умова, щоб розвивати будь-яку спільноту і тішитися зі стосунків.
