Скривджені кривдники.
Пробачення – мистецтво любові зраненого серця.
Піти на глибину. Частина 12. Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії
Запис цієї програми відбувася у у момент, коли була відключена електрика. Ситуація у країні всім відома. Тому запис відбувся в умовах, які є доступні на цей час.
Цитати:
Пробачення – одна з центральних тем
Ми покликані і створені, щоб бути наповненими любов’ю.
Кожне місце, яке я в собі переживаю, у якому відчуваю, що не наповнений любов’ю, що тримаю на когось агресію, не хочу когось бачити…
Є така форма ненависті, яку ми не хочемо помічати, люди, яких ми не хочемо зустріти. Але ми не думаємо, що є образа, яку не хочемо пробачати
Людина починає гортати в пам’яті періоди свого життя: або від сьогодні до початкової пам’яті, або від початкової пам’яті і до сьогодні – коли написав список, потрібно зазначити, чому тримаю образу на цю людину.
Молитва потрібна, щоб бачити, що відбувається у моєму серці.
Є голос претензій. Є образа. Образа тримає цю людину у списку боржників. Тому я не хочу її бачити. Тому віддаляюся від неї. Ізолюю себе і ув’язнюю себе у цій образі.
Образа, непрощення – це моя в’язниця.
Якщо у дорослому житті не пропрацюємо тему прощення, то у нас може бути багато людей, яких ми ув’язнили.
Ми ув’язнили себе у пам’яті негативу.
Якщо ми не вміємо пробачати у піддітковому, дитячому віці – то це відкладуємо. І така ревізія дає велике визволення.
Це – про дрібні образи.
Зазвичай є кілька великих фігур, які домінують. Найчастіше – це хтось з родини.
Або є кривдник, який нам вчинив таку кривду, яка застеляє всі інші.
Свідоме прощення може тривати кілька місяців або кілька років.
Поки не став на дорогу прощення – готувався до цього. Набирав потрібний ресурс. До цього потрібно готуватися.
Потрібно багато читати літератури, багато слухати, готуватися до прощення, тому що це – мистецтво. Одне з найважливіших у нашому житті
Кожне місце, де я неадекватно поводжусь, де у мені є агресія, неадекватна ситуації – вона говорить про зранене серце.
За кожним зраненням є подія. За кожною подією є запитання: а як я опрацював цю рану, яка у мене є? Чи я пробачив цій людині?
Пробачення – є програми «про»: продвинуті, це – нове бачення ситуації, заглиблене у світлі Ісуса Христа.
ПРОБАЧЕННЯ – ЦЕ ТУРБОТА ПРО СЕБЕ!
Поки людина не зрозуміє, що цього я потребую для себе. Поки людина не зрозуміє: я потребую пробачити людині, яка мене скривдила, людина використовує пробачення ніби як захист, щоб її знову не скривдили. Але вона таким чином дозволяє, щоб та рана гнила і руйнувала її.
Багато хвороб від непробчення: від страхів, фобій, боязні розвитку – і до раку та неплідності.
Чи потрібно обговорювати з кривдниками завдані рани?
Потрібно розрізнити: пробачення з події, яка завершилася, чи з події, яка ще триває.
Завершений момент пробачення: я готовий бути з людиною в одному приміщенні.
З людиною, яку ми ненавидимо – не хочемо перебувати в одному просторі.
Це можливо лише і світлі, силі і любові Божій: пробачити можна лише тоді, коли відкриваюсь на Божу благодать. Пробачення – це вибір. Потрібно зрозуміти, нащо мені пробачення.
Пробачення – це усвідомлення того, що людина-кривдник сама була скривджена і з цим не справилась.
Молячись і благословляючи, отримуємо від Бога одкровення: Бог відкриває мені причину цих страждань – людина-кривдник теж кимось була скривджена, і їй бракувало любові.
Це – дуже високий рівень: досвідчити і пробачити, що мій кривдник – це бідна і зранена людина.
Дуже складний момент – любов до ворогів: коли розумію, що людина, яка скривдила, сама з чимось не справилась. Але я розумію, чого вона так поводилась.
Людина, яка не має цього одкровення, не зрозуміє теми любові до ворогів.
Тому Апостол Павло наголошує, що ми ведемо боротьбу не проти тіла і крові, тому Ісус говорить про любов до ворогів: «будьте милосердні, як Отець Милосердний, бо Отець не хоче смерті грішника». Це зрозуміє людина, яка увійшла у світло Божого бачення людей, у світлі Христової Перемоги. «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять»
Праця з прощення стає місцем мого росту. Коли ми носимо певне зранення, це непрощення – це вже моя образа.
Праця з ранами і образами стали місцем великого росту.
Діти кривджені у дисфункційних сім’ях.
Є агресія фізична, є духовне насилля, є форма насилля через занедбання.
Депривація – не віддали турботи і любові у стосунку до тієї особи, яка має на це право. Приклад: форма образи, пов’язана з відсутністю когось з батьків. Є багато сімей, де батьки виїжджають на заробітки, де діти неповнолітні. Часто говорять, що це – з любові до дитини. Дитина може вирости з почуттям, що через неї батько або мама мусіли виїхати на заробітки, і в неї є почуття вини.
Є відчуття, що людина виросла без присутності батька, мами. Ніби поїхали з турботи: діти мають добробут, але не мають присутності тих, хто мав би їх любити, захищати, виховувати.
Якби таку дитину, чи дорослого запитати: що тобі було важливіше – добробут, чи присутність тата і мами? Доросла людина може носити у собі величезну образу через те, що тато і мама не дали відповідної любові.
Величезний конфлікт: ніби про тебе турбуються, а водночас – тебе залишили.
Інша форма депривації: коли тато і мама сваряться, вони вибирають форму життя окремо. І тоді дитина не тільки отримує зранення, що тато і мама сваряться, вона отримує додаткове зранення, що тато і мама сварилися і не вміли обдаровувати любов’ю один одного, вони мене позбавили люблячої присутності.
Важливо відверто це називати.
Чи ми впустимо Євангеліє у ці «родові прокляття»? Чи впустимо Ісуса?
Чому ідемо на глибину? Ісус нас постійно запрошує: зверніть взір до вашого серця! Наверніться!
Світло, Істина, Правда – все відбуваєтьмся всередині.
Якщо накеруємо всередину – будемо мати достаньо випадків, які потрібно зцілювати, і де потрібно рости
Як бути з померлими родичами, знайомими, від яких зазнали кривди?
Чому з ними простіше, та як поговорити з ними, як їм пробачити?
Як висловити пробачення у всесвіт?
Чи варто озвучувати всім тим, до кого маю непробачення?
Якою є наша пророча місія?
Що значить «внутрішня дистанція» і як її побудувати? Якщо фізично не можу змінити ситуацію, однак роблю внутрішню дистанцію
Чи має жінка слухати чоловіка? Чи любить чоловік жінку як Ісус полюбив Церкву?
Слухай батька і матір, чи шануй?
Вибираймо стосунок з Ісусом, щоб Він зцілював нас.
