Протягом літургійного року Церква не раз згадує Богородицю й віддає шану Тій, через Яку воплотився Спаситель світу. Як невдовзі після Христового Різдва (25 грудня) згадують Його ім’я (3 січня), так само спомин імені Марії відзначають після святкування Її народження (8 вересня).
День, присвячений імені Марії, за дозволом Апостольского Престолу святкували в Куенкській дієцезії (Іспанія) вже з 1513 року. Згодом культ поширився на всю Іспанію, а після перемоги польського короля Яна ІІІ Собеського над турками (1683) Папа Інокентій ХІ поширив культ імені Марії на цілу Церкву.
За словами Папи Павла VI, ім’я Марії, як і Христове, певною мірою стало знаком суперечності (пор. Лк 2, 34), адже дехто відкидає вшанування Богородиці, інші ж, навпаки, перебільшують його. Здорове спілкування з Дівою Марією завжди приводитиме до Христа, а в молитвах до Неї вірні отримуватимуть утіху.
Мати і Цариця бере особливу участь у Христовому спасінні світу, тому протоєвангеліє з книги Буття вказує на жінку, яка розчавить голову змієві (пор. Бут 3, 15). Ушанування імені Марії допомагає вірним прийти до Богородиці як до могутньої заступниці, до якої Божий люд взиває у радощах і клопотах. Як в імені Ісуса є спасіння, так через ім’я Марії Церква випрошує всілякі благодаті заради порятунку грішників.
Завдяки особливому місцю в Божому плані спасіння Церква згадує Богородицю під час кожної Літургії, підкреслюючи вшанування схилянням голови, коли лунає Її ім’я (Вступ до Римського месалу, пункт 275а). Марію згадують у кожній літанії одразу після Пресвятої Трійці; є й окрема літанія до Її імені.
