Марія плаче біля гробу свого Господа і Вчителя, бо вбили її, можливо, найціннішу особу, яку вона мала в житті.
Мало того, що забрали її Господа, то ще й Тіла нема. Марія переживає дуже велике горе. Вона не реагує на Ангелів – людина, коли в горі, має дуже багато байдужості.
Коли до неї звертається Ісус Воскреслий, вона навіть Його не розпізнає.
Ця ситуація нам тепер дуже близька. Ми у своїх втратах, у своїй болі, можемо бути закриті у своєму горі і не бачимо Ісуса Воскреслого – наша втрата ізолює нас. Біль, втрата і горе засліплюють нас
Коли нас болить – ми ізолюємось.
Сьогоднішнє Євангеліє пробує звернути нас до себе: чого плачеш?
Яка причина твого плачу?
Хто вірить у воскресіння – не мали б плакати, тому що їхні рідні у вічній радоста. Тоді чому плачемо? Оплакуємо свої втрати, свій біль.
Чого плачеш? Що відбувається? Що тобі далі з цим робити?
Це – питання до розсудку: розсуди, що тобі з цим далі робити. Зваж причину свого плачу. Це – пошук відповідей про причини, мотивації дій.
Коли Ісус Воскреслий звертається до жінки по імені – вони відбудовують особистий стосунок.
Коли людина в горі – перестає будувати особистий стосунок: нема людей, є маса.
Людина втрачає реальність, себе, у горі, болі, втрачає стосунки з іншими людьми, втрачає стосунок з Богом
Повертатися, щоб розкласти події у світлі, у цілості…
Всі ми колись помремо, але є воскресіння…
Щоб у особистій болі вибудовувати один з одним та з Ісусом особистий стосунок. Почути, що Він особисто до мене говорить у мою ситуацію.
Якщо я Ісуса не чую – значить я втратив контакт з Воскреслим.
Тоді чому я ТАК дію, чиї команди виконую?
У особистому стосунку з Ісусом Він особисто до нас промовляє, що нам робити
Кого ми шукаємо у цьому всьому?
Ісус може задати питання: а де Я у цьому всьому?
Де в цьому Бог?
Якщо я шукаю Його – завжди є світлий вихід з ситуації, навіть якщо вона важка, і навіть, якщо вона болісна….
