Вони думали, що Його знали. Коли людина не знає Ісуса – хоче викинути Його зі свого життя.
Проповідь: о. Євген Фізер, парафіяльний вікарій Мукачівської парафії св. Мартина.
Понеділок ІІІ Тижня Великого Посту
Євангеліє Лк 4, 24-30
† Слова Євангелія від святого Луки
Коли Ісус прийшов у Назарет, Він сказав народу у синагозі: «Воістину кажу вам, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині. По правді кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізрáїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, коли стався великий голод по всій землі. Та до жодної з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови. І багато було прокажених в Ізрáїлі за пророка Єлисея, але ніхто з них не очистився, тільки Нааман — сирієць!» Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели Його до урвища гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його скинути; та Він, пройшовши поміж ними, віддалився. Слово Господнє
Ісуса не приймають у Назареті, у синагозі.
Не приймають, тому що Його знають.
В чому причина, що знають Ісуса, і не приймають?
Якби вони Його знали, вони б хотіли Його прийняти .
Назаретяни не тільки не хотіли Його прийняти, а мають багато гніву, агресіЇ, щоб Його навіть скинути з гори.
Насправді, назаретяни Ісуса не знали. Вони лиш думали, що Його знають.
Коли людина не знає Ісуса, вона хоче Його викинути із свого життя.
