… Дев’ятий місяць. Болять ноги, спина. Важко дихати. У серці мир і радість.
Треба йти у Вифлеєм.
Туди, куди звелів кесар Август. Там, де має народитися Цар.
Месія.
Спаситель світу.
А поки Він в утробі Матері.
У них одне дихання, вони пов’язані пуповиною. Ісус через Марію прив’язав нас, людей, до себе.
Мале дитятко….
Ви ж знаєте , як виглядає немовля.
Яким воно є немічним….
Бог упокорився, щоб відкупити світ.
Щоб прийти до нас у стайні, на краю містечка, порядні мешканці якого вже давно спали, втомлені клопотами.
Його поклали у ясла, тому що їм не знайшлося місця…
Там був запах худоби, вогкого сіна, запах ночі, яку осяяло Світло.
Там не було кваліфікованого медперсоналу.
Там була тільки Любов, яка прийшла у світ, щоб взяти наші рани, гріхи, болі…
Щоб змити їх…
Щоб дати напитися живої води, нагодувати Собою і дати мир.
Чи відрізнявся той світ, який був понад дві тисячі років тому, від того, що є зараз? Імперії, кесарі, загарбники, завойовники…
Заклопотані люди, яким не до світла Вифлеємської зірки. Заклопотані люди, яким не до світла Різдва Господнього.
Заклопотані люди…
Ірод вимкнув електрику. Ірод запускає ракети. Ірод нищить те, що не може знищити. Хоче вкрасти мир і радість Різдва, однак зусилля його намарне.
Тому що темрява не огорнула… Темрява не може погасити Світла.
Хори ангелів явилися пастирям у Вифлеємі.
Не царям, не володарям, не сильним світу цього, а тим, хто чув, був покірний і служив.
Голос Господній промовляє: в тиші, в людях, у подіях.
Говорить Святим Письмом, молитвою.
Він тут, з нами, у Євхаристії.
Чи помітиш прихід у світ Царя Царів ?
Покірного.
Того, хто очеретини не надломить.
Хто прийшов через Лоно Жінки як безпомічне немовля.
Хто прийшов, щоб служити всім – Творець світу, Бог всемогутній.
Хто вчитиме молитися за тих, які скривдять.
Хто є Любов’ю та Милосердям.
Хто є Прощенням і Зціленням…
Чи помітиш Його прихід?
Не тому, що Він ходить по воді, зцілює прокажених, відкриває очі сліпим, вуха глухим, воскрешає померлих..
А тому, що Він промовляє тихо.
Його присутність не нав’язлива, тому що Він шанує твою свободу…
Чи помітиш Його прихід у тиші, в мороці, у руїнах…
У ближньому, у стражденному?
У зранених дітях та поранених дорослих?
У вигнанцях зі свого дому?
У тих, хто страждає, плаче, і не може утішитися.
У тих, хто поруч з тобою в одному домі.
У тих, хто є у твоїй родині.
З ким щодня вітаєшся, п’єш каву, снідаєш, вечеряєш – чи знаходиш у ньому Ісуса?
Бог не має інших рук крім наших.
Рук для обіймів, співчуття, любові та хвилин, щоб побути поруч.
Імперії минають, завойовники приходять і відходять, світ змінюється, а Бог вічний.
Через Марію прийшло Слово, Улюблений Син Предвічного Отця, той, котрий Еммануїл – БОГ-З-НАМИ. Він з нами… Тут, завжди, поруч.. Поруч у темряві, поруч у часи війни.
Прийди, Господи! Мараната!
Прийди і розпали вогонь Твого світла, прийди і здолай темряву.
Прийди, Господи, бо у Тебе є слова життя вічного, у Тебе є той мир, котрого ніде не знайдемо.
Прийди, Господи, туди, де відчинені двері і відкрите серце…
Вікторія Вайс для Dominic.ua
Для ілюстрації використана робота Іриней Юрчук: «Різдво» (Nativity) 2022
