Коли осуджуємо…
Проповідь: о. Євген Фізер, парафіяльний вікарій Мукачівської парафії св. Мартина.
Понеділок V Тижня Великого Посту, 27.03.2023 р
ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 8, 1-11
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Того часу Ісус пішов на Оливну гору. Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх. А книжники й фарисеї привели жінку, схоплену на перелюбі і, поставивши її посередині, кажуть Йому: «Учителю, ця жі нка явно була схоплена на перелюбі. В Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?» Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі . Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підві в голову і сказав їм: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!» І знову, схилившись, писав по землі . Вони ж, почувши, відходили один за одним, починаючи зі старших; і залишився сам Ісус та жі нка, яка стояла посередині. Ісус, підві вши голову, сказав їй: «Жі нко, де вони? Ніхто тебе не осудив?» Вона відповіла: «Ніхто, Господи». А Ісус їй сказав: «Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши». Слово Господнє.
В Євангелії чуємо, що фарисеї завжди хочуть когось у чомусь звинуватити.
Сьогодні чуємо, що вони схопили жінку на перелюбі, хочуть звинуватити Ісуса, якщо Він оправдає жінку, потім звинувачуватимуть апостолів…
Це – люди, які завжди хочуть звинувачувати.
Для них найважливіше побачити гріх іншої людини, і поставити його у центрі.
Навколо ті, котрі засуджують.
Фарисеї не бачать самої людини. У собі ми теж можемо знайти частину цього фарисейства – коли осуджуємо інших. Коли з кимось говорю про гріх іншої людини.
Тоді ми не бачимо іншу людину.
Для Ісуса в центрі не є гріх цієї жінки. Ісус знає наші гріхи.
Для Ісуса в центрі є не те зло, яке робимо, в добро, спасіння людини.
Ісус підводить з падіння.
А чи робимо ми це з іншими?
Людина, яка є у гріхах чи біді, їй важко встати. Потрібно зробити їй назустріч хоч пів кроку.
«Іди, і більше не гріши…», – це відбувається у сповіді. Коли приходимо до Бога – Він нас не засуджує. Він завжди чекає з відкритими обіймами. Це – образ Бога Милосердного.
