Чудо життя святої Єлизавети
Проповідь: о. Павло Шевчук OFM
Свята Меса у парафії Доброго Пастиря с. Ключарки, під час якої францисканці ІІІ Ордену відновили обітниці, а двоє осіб вступили у постулат до ІІІ-го Ордену Святого Франциска
Свята Єлизавета – велика людина у Церкві, попри, здавалось би, коротке життя.
Вона є прикладом, як ми можемо осягати святість.
Її справи прекрасні: глибока молитва та велике милосердя.
На її могилі за дуже короткий час зафіксували понад 60 чудес.
Однак, найбільше чудо – її життя.
Люди по різному переживають зустріч з Богом.
Мужність і бажання жити правдивим життям з’являється через міцний контакт з Господом.
Коли все будемо починати із зустрічі з Богом – досвідчимо великі плоди
Свята Єлизавета – донька короля Угорщини Андрія ІІ, народилася 1207 року. В чотирирічному віці була заручена з Людовіком IV, через що мусила переїхати до Вартбурзького палацу (Тюрингія, Німеччина). Вивчала німецьку, французьку, латинську мови, музику, літературу.
У віці 14 років вийшла заміж. У шлюбі, який виявився щасливим, мала трьох дітей. Чоловік Єлизавети хоча і був рішучим і безкомпромісним стосовно питань влади і політики, однак до дружини ставився з усією лагідністю та давав їй свободу у використанні майна. Єлизавета змалку була чутливою і не втрачала можливості допомагати грошима або їжею вбогим.
Відоме чудо сталося, коли Єлизавета, за звичаєм, несла вбогим повний кошик хліба, прикривши його фартухом. А коли дорогою зустріла свого чоловіка і мусила показати йому, що несе в кошику, – то там виявилися троянди (чудо, приписане Єлизаветі Угорській, сталося набагато пізніше, ніж те, що приписується Єлизаветі Португальській, однак закріпилося в традиції та іконографії). Заснувала шпиталь, де особисто піклувалася про хворих. Терпіла глузування з боку оточення через свою простоту і побожність.
У 1227 р., коли помер чоловік, була вигнана з королівського двору та часто мандрувала, допомагаючи людям та працюючи. Завдяки підтримці родини, у 1228 р. була повернена до королівського двору, отримала належні статки, оселилася в Марбурзі та ще сильніше віддалася на власність Бога. Того ж року склала обіти в Ордені францисканців, котрий запросила на свої терени ще в 1222 р., та стала однією з перших його терціаріїв.
Останні роки провела в шпиталі, доглядаючи за особливо тяжкохворими та тими, хто вмирає. Часто дотримувалася посту.
Згодом робота її дуже виснажила. Знедолена, померла у віці 24 років у 1231 р. Канонізована в 1235 р.
Зображується в царському вбранні, часто при роздаванні хліба вбогим або з трояндами. Атрибути – кошик хліба, троянди у фартусі.
Покровителька францисканських терціаріїв, убогих, мешканців Тюрингії, Згромадження Сестер св. Єлизавети.
