….коли прийде «ТА година»
Проповідь: о. Іреней Погорельцев ОР
Середа ІІ Тижня Великоднього періоду
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Діян 5, 17-26
Читання з Діянь Апостолів.
Тими днями піднявся первосвященик і всі, які були з ним, із саду- кейської течії, – вони наповнилися заздрістю, наклали руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю. Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав: «Ідіть, ставайте в храмі й кажіть народові всі слова цього життя!» Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон й усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести. Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили, кажучи: «В’язницю ми знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але відчинивши, всередині нікого ми не знайшли!» Коли почули ці слова, начальник охорони храму та первосвященики дивувалися, як це все могло статися. Тут прийшов хтось і сповістив їм: «Ось мужі, яких ви посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ». Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням. Слово Боже.
Сьогодні у Першому читанні чуємо про чудесне звільнення апостолів. Таких чудес буде багато у їхньому житті.
Добре мати такий захист від Бога: Бог тебе з кожної небезпеки визволить.
Виникає питання: «Чому не завжди так діє і не з усіма?»
Такі питання задаємо собі і не маємо відповідь.
Підказку знаходимо у Євангелії, у фрагменті, коли Ісуса хотіли побити камінням, однак Він відійшов, бо «ще не настала Його година».
Ця година прийде.
Кожна людина має свою годину, якою прославить Бога.
Частіше це – година нашої смерті.
Нехай наша смерть буде прославленням Бога.
Це не обов’язково має бути мученицька смерть.
Це має бути свідоцтвом нашої віри.
Кожна година нашого життя має бути тою годиною, яка БОГА ПРОСЛАВЛЯЄ.
