Бог сіє у серці людини. Людина робить вибір
Проповідь: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівський
Уділення Таїнства Миропомазання у Парафії Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у м. Свалява
16 червня 2024 р. ХІ Неділя Звичайного періоду
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 4, 26-34
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу Ісус промовляв до натовпів: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає. Сама по собі земля родить плід: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє плід, він негайно посилає серп, бо настали жнива!» І Він казав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або в яку притчу помістимо його? Воно – як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні». І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли слухати; без притчі ж не говорив їм, а свої м учням окремо все пояснював.
Слово Господнє.
У Євангелії Ісус порівнює Царство Боже до маленького зерна, яке сіється у землю і починає рости.
У моменті, коли людина починає існувати – ми цього не знаємо, відбулося зачаття людини. Цього моменту ніхто не знає, лише Бог.
У момент зачаття Бог дає людині це гірчичне зерно. Це гірчичне зерно – наша безсмертна душа.
Бог дає свого Духа, дає Своє життя.
Ми є дух, душа і тіло.
Без Божественного Духу людина не існує. Ми цього не бачимо, але відчуваємо.
Бога, Божественний Дух можна відчувати і потрібно відчувати.
Людина, як гірчичне зерно, котрій потрібні умови, щоб вона зростала.
Нам потрібна благодать, щоб у нас зростала Божественна любов.
Ми є носіями Божественної Любові
Чому темрява? Бо наші серця закриті на Духа Божого.
Нам потрібно усвідомлювати: це ми вирішуємо, чи відкриваємось на Духа Святого.
