Заздрити і порівнювати чи дякувати?
Порівняння і заздрість обкрадають з радості!
Проповідь: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівський
21 серпня 2024 р. СВ. ПІЯ Х, ПАПИ (біл) Обов’язковий спомин
ЄВАНГЕЛІЄ Мт 20, 1-16а
Господь мій Пастир, всього маю вдосталь (Пс. 23)
Людина, яка довіряє Богові, посвідчує, що всього має вдосталь, і має в достатку всього, що потребує.
Можемо себе запитати: чи ми довіряємо Богові свої життя, і чи ми посвідчуємо, що маємо достаток?
У Євангелії ми бачимо, що частина працівників, які працюють у Божому винограднику нарікають, заздрять.
Можливо, ми можемо себе віднайти у цих людях, які нарікають, які заздрять, які порівнюють себе з іншими.
Коли порівнюємо себе з іншими – зосереджуємось на тому, що у когось більше, ніж у мене, у когось краще, ніж у мене. Порівнюємо себе з іншими.
Коли порівнюємо себе з іншими – втрачаємо досвід благословень. Втрачаємо радість життя.
Порівняння і заздрість ведуть до смутку, і обкрадають нас з радості.
Нарікання і порівняння себе з іншими веде до озлоблення
Якщо ти хочеш бути суддею інших – БОг відходить на задній план.
Людина, яка нарікає, засуджує інших – ізолює себе, починає переживати життя як пекло, і в неї все не складається.
Час переосмислення цінностей – час очищення.
Помічати те, що маємо, як Бог благословляє нас.
Я служу, а Господь благословляє матеріальними благами.
Людина, яка служить, помічає, що має достаток.
Постійно дякувати, дякувати за те, що маю
Коли людина дякує – вона входить у вимір світла!
