Прагнення Бога: донести Світло до кожної людини.
Приймати Світло. Бути Світлом. Ділитися Світлом.
Проповідь: єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії.
Стрітення Господнє, 2 лютого 2023 р.
Євангеліє
Лк 2, 22-40
Коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то принесли Ісуса батьки Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа». І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби. В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізрáїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І він прийшов до храму, спонукуваний Духом. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав: «Нині відпускаєш свого раба, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу — Ізрáїля!» І Його батько та Мати дивувалися тим, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його Матері: «Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізрáїлі, Він буде знаком протиріччя; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!» І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами. Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на відкуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.
Слово Господнє
Ісус являється нам як світло.
Свічки, які ми освятили, з якими увійшли у храм у свято Стрітення – як Ісус увійшов у Єрусалимський храм, до народу Ізраїльського, який чекав на світло.
Без сонця немає життя. Був би один день, коли б сонця не було – ми би всі померли.
Світло – це життя. Нема життя без світла.
Світло – це символ Ісуса, Який увійшов у цей світ.
Без світла немає життя. Він є світлом, дає життя.
Коли у нас Бог присутній – все набирає світло.
Коли Його немає, чим більше страху – тим більше темряви, тим менше світла, тим менше надії на те, що щось доброго нас може чекати.
Це – внутрішній стан.
Старець Симеон бачить у малій Дитині Ісусові Світло не тільки для Ізраїля, а для всього світу.
Світло Ісуса Христа – вселенське.
Чому ми називаємось католицькою церквою? «Католицька» грецькою означає вселенська.
Ісус посилає нас, тих, які прийняли Його світло: «Ідіть у весь світ і проповідуйте Добру Новину!»
Ми не тільки тримаємо це світло у собі. Ми покликані засвітити весь світ, щоб світ засвітився, загорівся життям Божим.
Спочатку ми це світло приймаємо самі.
А потім через нас це світло починає світити.
Ми всі покликані бути богопосвяченими. Що значить бути «Богу посвяченим»?
Богу посвячена людина – це та, яка приймає Боже Світло – Світло Любові.
По суті своїй, ми маємо творити простір любові.
Любити один одного зрілою, вимогливою любов’ю.
Від нас світло любові мало би розповсюджуватися, іти далі…
Зріла людина думає кому може допомогти.
Зрілість полягає у тому, що ми готові дарувати добро, яке самі досвідчили.
Коли приймаємо Світло Правди, Любові, Доброти – є природнім дарувати його іншим: іду по життю і стаю світлом для інших
Прагнення Бога – донести це світло до кожної людини..
Христос приходить у силі і слабкості світла.
Природа світла така, що ним хочеться ділитися…
Якість людини зрілої в тому, що вона вміє відкритись на Христа і цього Христа передавати.
