“Проклятий той, хто уповає на людину. Щасливий той, який на Господа уповає”
Проклятий той, хто уповає на людину, і покладає га тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа.
Як це розуміти?
В нашому розумінні прокляття, це коли хтось тебе прокляв , «побажав» чогось недоброго. Це – не прокляття. Це те, що хтось сказав до нас
Чи буде воно прокляттям у нашому житті, залежатиме від того, на кого ми уповаємо, тобто на чию силу покладаємо надію
ПРОКЛЯТТЯ – це те зло, яке приходить у життя людини внаслідок закритості на Бога
Коли я покладаю надію на людину – тоді не покладаю надію на Бога
Людина починає боятися, накручуватися – це місце, де людина закрита на благословення. Тоді у її життя входить прокляття – входить зло. Така людина не уповає на Бога, в уповає на людину, фінанси, тіло – «я мушу», «я справлюсь»
Коли у релігійних практиках: молитві, пості – уповаємо лише на силу своєї молитви, чи буде це благословенням?
Коли будуємо – на кому будуємо? Покладаємось на свою силу, на своє здоров’я, на іншу людину?
Хочете знати чому вам погано? Запитайте себе: на кого покладаєте більшу надію – на свою силу, на інших людей, чи на Бога?
Коли покладаю надію на людину чи свої сили – я закритий на благословення
Щоб увійшло Боже благословення мені потрібно відкритись через уповання: «Ісусе, я довіряю Тобі»
