Здати іспит ЛЮБОВІ. Проповідь: диякон Юрій Голотюк
Чому ми зранку у неділю у храмі? Тому що потребуємо Живого Бога
Сьогоднішнє Євангеліє, можливо, вселяє тривогу у серце: а що, як я буду по тій стороні дверей, і Господь скаже: «Звідки ти?»
Насправді це Євангеліє переповнене Батьківської Любові Бога за кожного з нас.
Спочатку в Ісуса запитують: чи багато, чи мало тих, які спасаються?
«Ми їли і пили перед Тобою, а Ти навчав на наших площах», – Господь навчав, а ми їли і пили.
Можна слухати навчання, воно в одне вухо ввійде, у інше вийде.
А можна жити ним. Споживати.
Якщо споживати ту їжу, яку дає світ, тоді Євангеліє й Ісус стають чимось другорядним
Євангеліє, яке дає нам Господь – запорука нашого життя.
Заповіді можна сприймати як обмеження, а можна – як дорогу до життя.
«Євангеліє моєї мами» – я бачу, як вона живе.
Чи наші діти бачать у нас це живе Євангеліє? Чи наша віра закінчується на порозі храму?
Ми всі відчуваємо, коли хтось розповідає те, чим живе – коли хтось говорить правду.
У посланні Апостол Яків говорить: будьте виконавцями слова, а не лише слухачами.
Що значить, ввійти вузькими дверями?
Бог є суцільна Любов.
Звідки люди черпають – тим і живуть.
Перед Творцем ми будемо здавати єдиний іспит – Іспит Любові
З Любові випливає Десять Заповідей.
Ми, люди, навчені багато ускладнювати . Насправді усе просто: треба Любити. Мати відкрите серце як у дитини, яка біжить до батьків із запитаннями чи по обійми.
Нехай батьківство буде наповнене любов’ю, наповненою самопожертвою.
