День, коли Церква спогадує перехід Божої Матері із землі до небес – особливе свято для християнських народів.
Існує передання, що за три дні перед Успінням Архангел Гавриїл сповістив Пречистій Діві Марії про Її перехід у вічність. Того дня в Єрусалимі зібралися всі апостоли, що проповідували в різних частинах світу. Запізнився лише святий апостол Тома. За душею Своєї Матері з’явився Ісус Христос у супроводі ангелів і святих, а апостоли під спів гімнів віднесли Її тіло до гробу і три дні не відходили від нього. На третій день з’явився апостол Тома і бажав попрощатися з Божою Матір’ю. Коли ж гробниця була відкрита, то замість тіла Пресвятої Богородиці апостоли знайшли квіти та похоронні пелени. Тоді вони здогадалися, що не тільки душа, але й тіло Пресвятої Богородиці було взято на небо.
Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, що відзначається Католицькою Церквою 15 серпня, своїм корінням сягає п’ятого століття і широко поширена в усьому християнському світі. Одночасно, слід зазначити, що Новий Завіт ніколи не згадує про останні дні життя, смерті та Успіння Пресвятої Богородиці. Не існує Її могили, мощей та реліквій.
Літургійний культ Пресвятої Богородиці починається від Ефеського Собору 431 року, який окреслив догму про її Богоматеринство. У творах святих Отців до четвертого століття немає нічого про успіння Богоматері. Лише після IV сторіччя на основі передання церковні письменники починають писати про останні хвилини життя Пресвятої Богородиці. На Заході пише про це святий Григорій Турський, на Сході — єрусалимський патріарх Модест, святий Андрій Критський та святий Іван Дамаскин. Наприкінці VII і з початку VIII сторіч церковні письменники починають звертати увагу не тільки на Її чудесне успіння, але й на Її вознесіння на небо з тілом та душею.
В VI сторіччі цей празник отримує назву Успіння Пресвятої Богородиці.
На Заході під впливом Сходу празник з’явився дещо пізніше. Його прийняли у Римі за часів Папи Сергія І (687-701), а з Риму він перейшов до інших країн.
Від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) у римо-католицькій Церкві дедалі більше висловлювались побажання, щоб проголосити догмою загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Внебовзяття Пречистої Богородиці. Це завдання, узагальнивши думки всіх єпископів Католицької Церкви, взяв на себе Папа Пій XII, який 1 листопада 1950 р. урочисто проголосив догмою віри, що «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, сповнивши біг Свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави».
Східне християнство називає цей празник Успінням Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії, а західне християнство – Внебовзяттям Пресвятої Діви Марії. У двадцятці країн світу, серед яких і в Італії, цей празник відзначається також і на державному рівні. У Марійських санктуаріях всього світу збираються тисячі прочан.
За матеріалами https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2018-08/urochystist-vnebovzyattya-svyato-i-tradyciji.html
