Субота V тижня Великого Посту
… підготовка до подій тих днів, які стали для нас святими днями страждань, смерті та воскресіння нашого Спасителя.
Роздуми: о. Теодор Мацапула ВС
ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 11, 45-56
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Того часу багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Ісус зробив, повірили в Нього. Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус. Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: «Що нам робити? Адже ця людина робить багато знамень! Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і це місце, і народ!» Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: «Ви нічого не знаєте ані не розумієте, що краще для вас, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув!» Це він сказав не сам від себе, але, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, – і не тільки за народ, але щоб і розпорошених Божих дітей зібрати воєдино. Отже, з цього дня вони змовилися вбити Його. Тож Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Ефраїм, і там залишався з учнями. Була ж близько юдейська Пасха, і багато людей з тієї країни піднялися в Єрусалим перед Пасхою, щоб освятитися. Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: «Як вам здається? Він хіба не прийде на свято?» Слово Господнє.
