Свята Моніка – це одна з найбільш відомих матерів в історії християнства. Її життя і турботи описав у своїй «Сповіді» її син св. Августин. Це він протягом багатьох років був причиною її страждань і сліз. Багато років Моніка старанно молилася за сина, який, хоча з дитинства і знав істину Євангелія Христового, тим не менш, блукав по закуткам аморальності і неправдивої віри. Чоловік святої Моніки був невіруючим, мав різкий, неврівноважений характер. Святість Моніки – це мовчазна терпеливість по відношенню до чоловіка і сумлінна молитва як за чоловіка (який все ж таки прийняв хрещення), так і за сина, що після багатьох років блукань прийшов в лоно Церкви. Один єпископ якось сказав Моніці: «Я впевнений, що син стількох сліз матері зобов’язаний повернутися до Бога».
Свята Моніка народилася в Тагасті у Північній Африці близько 330 року, вийшла заміж за язичника з нестриманим характером, якого своєю лагідністю і терпеливістю наприкінці його життя навернула у християнську віру. З того часу головною її турботою стало навернення сина Августина, який був під впливом єретиків і провадив грішне життя. Своїми сльозами і молитвами вона випросила навернення сина, який з часом став єпископом і одним із найбільших Вчителів Церкви. Свята Моніка дожила до часу, коли його охрестили, і незабаром після цього, у 387 році, померла в Остії. Вона є взірцем християнської дружини і матері, яка піклується також про духовні блага сім’ї.
