Співчувати – це співпереживати. Це – бути близько.
Проповідь: о. Євген Фізер під час зустрічі віце-провінції «Віра і Світло» «Захід» (Закарпаття).
Співчуття – це співпереживання з кожною людиною, яка є в потребі.
Співчуття уподібнює нас до Ісуса.
Ісус співпереживає разом з нами.
Співчуття – це зійти вниз і бути поруч з тими, хто в очах світу на останньому місці, однак вони на першому місці в очах Бога.
Цей світ вчить жити в байдужості. Байдужість – протилежність співчуття.
Коли дивимось на тих, хто потребує допомоги – ми не можемо бути байдужими.
Ісус сідає за один стіл з грішниками, з хворими.
Він – з тими, хто Його потребує. Він – у їхньому світі.
Наша віра у тому, щоб ми залишили свій світ, і увійшли у світ іншої людини, і принесли туди світло і мир Ісуса Христа.
Нехай Бог буде прославлений і спільноті Віра і Світло.
«Віра і Світло» — міжнародний християнський рух спільнот, який об’єднує осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та молодь-приятелів. Члени спільнот зустрічаються, щоб ділитися труднощами та радістю, святкувати та молитися, підтримувати одні одних, зростаючи у дружбі, вірі та любові; спільно беруть участь у літніх таборах, реколекціях, прощах.
В основі руху є віра в те, що кожна людина є цінною, має свою гідність і дари, якими може ділитися зі світом. Суть “Віри і Світла” – у будуванні дружніх стосунків з людьми з розумовою неповносправністю. Приятелі руху не є соціальними працівниками, волонтерами; не є тими, які служать сім’ям – вони стараються творити дружні стосунки з людьми з особливими потребами. Бо дружити – означає приймати, любити, проводити час разом, поводитись з іншим, як з рівним, просто бути.
