Франциск (1181/1182–1226) народився в заможній родині в Ассізі (Італія). За переказом, він прийшов на світ у стайні. Через слабке здоров’я дитину одразу охрестили, надавши ім’я Джованні; але батько називав хлопця «французиком» – і це згодом стало його іменем.
Закінчивши парафіяльну школу, юнак допомагав батькові торгувати сукном, хоча більше цікавився байдикуванням із друзями, ніж роботою в крамниці. Охоче – і не попередивши батьків – узяв участь у війні між Ассізі й Перуджею 1202 року, але потрапив у полон, де перебував майже рік і зруйнував здоров’я. Коли лицарем стати не вдалося, почав багато молитися й шукати сенсу життя.
Якось Франциск почув у голос: «Іди й віднови Мою Церкву», – і зрозумів його буквально, вирішивши, що йдеться про напівзруйнований храм святого Даміана. Послухавшись голосу, він покинув сім’ю й пішов відбудовувати святиню; рідні цього не схвалили, тож юнака позбавили спадку. В 1206–1208 роках жив у мандрах: відвідував хворих, відновлював храми, проповідував та закликав до навернення. За цей час до нього приєдналося чимало послідовників.
Майбутній святий уклав прості правила для своєї спільноти й вирушив до Рима просити, щоб Інокентій ІІІ їх затвердив. 1210 року Папа усно схвалив створення Ордену й порадив Францискові отримати дияконські свячення. 1212 року в храмі Матері Божої Ангельської (Порціункула) в Ассізі склала обіти свята Клара; так почалася жіноча гілка спільноти. Згодом сформувався й Орден світських. Беручи участь у IV Латеранському Соборі (1215), Франциск познайомився зі святим Домініком. 1223 року Папа Гонорій ІІІ затвердив новий статут францисканців; того самого року засновник Ордену влаштував перший вертеп.
Франциск любив природу, складав пісні, був аскетом, особливо шанував Христові страждання, за що отримав стигмати, закликав братів до послуху Матері Церкві. Наприкінці життя через слабке здоров’я не міг подорожувати, тож писав до братів листи. Послання святого містять настанови, устави, молитви й гімни.
Помер святий у Порціункулі, колисці францисканців, 1226 року. Канонізований 1228 року.
Зображають святого з тонзурою, у францисканському габіті – коричневій туніці, підперезаній мотузком із трьома вузлами; часто зі стигматами. Атрибути – розіп’яття, Біблія, череп, птахи та звірі.
