«Залишайся з нами, бо вечоріє…»
Ісус навчає і годує.
Проповідь: о. Євген Фізер, парафіяльний вікарій Мукачівської парафії Святого Мартина.
Неділя ІІІ Тижня Великоднього періоду
Залишися з нами, бо вечоріє…
Залишися з нами, Господи…
Церква живе з Євхаристії
Чуємо, що двоє учнів ідуть до Емаусу: розчаровані, розбиті… їхнього Вчителя вбили, але деякі жінки казали, що Він воскрес.
Ісус іде разом з учнями. Ісус іде дорогою разом з нами.
Можемо самі пробувати іти дорогою життя. Але можемо впустити Ісуса…
В розчаруванні учнів Ісус дає їм сили, відновлює їх.
Папа Йоан – Павло ІІ говорить, що дорога до Емаусу це Євхаристія. Ісус пояснює писання, потім ламає хліб.
На кожній Святій Месі ми слухаємо Писання, потім Слово стає Тілом. Якщо ми не чуємо Слово, ми не почули, що нам говорить Господь – не можемо приступати до столу Святого Причастя.
Читати Боже Слово, слухати, медитувати і передавати іншим.
Ми отримуємо поживу не тільки у Святому Причасті. Ми отримуємо поживу у Слові.
Ісус нас навчає і годує.
Чому робимо знак хреста під час читання Євангелія?
Чому даємо знак миру?
Чому дивимось на Ісуса, коли священник підносить Його Тіло і Кров?
Чому стаємо на коліно перед вівтарем?
Чому чуємо наприкінці Св. Меси: «Ідіть з миром!», «Ідіть, і несіть радість Воскреслого Господа!»?
Нехай кожна Євхаристія буде моментом зустрічі з Христом Воскреслим.
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 24, 13-35
† Читання святого Євангелія від Луки.
Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж ї хні були стримувані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізраїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягли, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?» Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба. Слово Господнє.
