Щоб жити, потрібно їсти. Тим більше, коли йдеться про вічне життя. З тією лише різницею, що вічне життя вимагає особливої їжі. Вічною їжею є любов – кожна любов, але найкраще, коли вона є в найчистішій постаті. Тому Ісус називає себе живим хлібом і наполягає, щоб ми Ним годувалися, бо Він є Любов’ю в найчистішому вигляді. Якщо у світі є так мало любові, то це тільки тому, що ми виснажені духовно – голодні любові. А коли ми вже нею живимося, то часто її марнуємо, замість того, щоб її засвоїти. Бо любов ми засвоюємо лише тоді, коли даємо її іншим.
