Про смерть. В чиї руки передаш свого духа?
Проповідь: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівської дієцезії
СПОМИН ВСІХ ПОМЕРЛИХ ВІРНИХ
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 23, 44-46. 50. 52-53; 24, 1-6а
† Читання святого Євангелія від Луки.
Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася посередині. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: «Отче, у Твої руки передаю свій дух!» Сказавши це, Він віддав духа. Один чоловік, на ім’я Йосиф, з юдейського міста Ариматеї, який був радником, муж добрий і праведний, прийшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса; і знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. Першого дня тижня дуже рано жінки прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували. І знайшли, що камінь відвалений від гробниці, а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталося, як були вони через це розгублені, що ось два мужі стали біля них у блискучому одязі. Коли ж вони, налякані, посхиляли обличчя до землі, ті сказали їм: «Чому ви шукаєте живого між мертвими? Немає Його тут, бо Він воскрес!»
Слово Господнє.
Наша душа безсмертна. Апостол Павло пише: «заснули»
Наші померлі рідні перейшли з цього, земного стану, в інший стан.
Чим більше ми віримо в це, тим глибше переживаємо цей перехід.
Нас теж чекає мить, коли заснемо.
Чуємо про жахливу смерть Ісуса. Але зверніть увагу на останню мить: «Отче, у руки Твої передаю свого духа…»
Остання мить найважливіша у моменті смерті: кому передаємо свого духа?
Коли важка смерть у людини? Коли вона живе без Бога…
Добра смерть – це смерть в благодаті, коли людина відходить у присутності Бога.
