Ми повинні порівнювати себе тільки з життям Ісуса Христа.
Фарисей і митник.
Фарисей – веде духовне життя, молиться, постить двічі на тиждень, дає десятину, є прикладом для інших людей у поведінці: не краде, живе в чистоті і не обманює інших людей.
Скільки зусиль нам треба докласти, щоб досягти такого рівня духовного життя і прикладу для інших людей?
Але фарисей дуже легко це все перекреслює, тим, що вважає себе не таким, як інші люди..не таким, як цей митник.
Митник – приходить в храм і має щирий жаль за гріхи, єдине речення з яким він приходить до Бога: «Будь милосердний до мене грішного».
Фарисей приходить до Бога і хвалиться тим, яким він є, а митник стає у великій покорі і каже: «Пробач мені мої гріхи»
Митник сходить до свого дому – оправданий. Чому сходить? Тому що Єрусалим знаходився вище і йому треба було зійти, щоб повернутися додому. Але тут є і духовне значення.. Він сходить до реальності свого життя, але повертається вже інакшим.
Ми прийшли на Євхаристію, на цю духовну гору в якій ми наповнюємося, переживаємо свій досвід близькості з Ісусом, але потім нам потрібно піти..Ми підемо до інших людей, будемо зустрічати їх на вулиці, роботі, вдома, але ми вже маємо бути інакші!
Бог хоче нас перемінювати, але це можливе тоді, коли ми б’ємо себе в груди і визнаємо, що це я грішний..
