Вірую. Віра – це стосунок. Катехиза про Символ віри: о. Павло Шевчук OFM
Частина 1.
Символ віри або факт людської діяльності – як факту віри.
Що означає вірити?
Що людина переживає, коли говорить: «вірую»
Символ віри – це не молитва. Це, швидше за все, скорочений катехизм.
Символів віри було багато: вони зʼявлялися при різних викликах часу. Це був синтез того, у що вірила людина.
Сьогодні ми знаємо два символи віри, які використовуємо:
Апостольський символ віри – синтез віри, щоб ті, хто готується до хрещення, могли визнавати віру у короткий спосіб.
ЦЕ ВАЖЛИВІ СЛОВА, БО ВОНИ ПРОВАДЯТЬ НАС ПО ВІРІ.
Людина по-різному переживає це слово: «Вірую»
Часто можна почути: я людина віруюча, але не практикуюча… Це – не правильно.
Слово «Вірую» – це вже конкретний стосунок до тих слів, до тієї правди, яку буду промовляти.
Я показую свій стосунок до правди віри. Це слово мене впроваджує у відносини з господам Богом. Відповідально говорити «Вірую», і заявляти у що я вірю: «Я такий, і мій стосунок до цієї правди такий»
Як я переживаю сенс слова «Вірую»?
Коли я говорю «Вірую», я не говорю про емоції. Це – більш про стосунок, мій вибір, мої відносини.
Віра – не про емоції. Віра – це не чистий раціоналізм.
Знати – це не означає вірити. Знати – це важливий елемент віри, але це не є дія.
Крайнощі: раціоналізм і фанатизм. Віра- це стосунок.
Емоції можуть нас привести на дорогу віри. Далі – про вибір.
У стосунку з Богом любов нас притягує. Якщо людина мудра – вона йтиме за цим покликом.
Але пізніше має бути рішення. Має бути вибір. Має бути визнання віри.
