Господь моє Світло
Проповідь: о. Юрій Голотюк, парафіяльний вікарій Мукачівської парафії св. Мартина
Є темрява, яку ми проживаємо часто всередині себе.
Найстрашніше, що людина може звикнути до цього стану, звикнути до напруги, внутрішнього холоду, що не молиться серцем, а тільки відчитує вивчені молитви..
І саме в цю реальність звучать слова пророка Ісаї: «Народ, який ходив у темряві побачив велике світло»
Боюся, але страх не стає моїм господарем, бо коли Господь – Світло, тоді немає чого боятись.
Покайтеся – це не засоромтеся, це розвернися, не йди далі туди, де ти сам себе губиш.
Тихі гріхи:
Холод, який ми випускаємо на своїх ближніх.
Караюче мовчання.
Злість, яку ми дуже часто називаємо правдою.
Поділ в якому ми дуже хочемо бути правими, а не люблячими..
Невідомість свободи, страшніше звичної неволі.
Коли люди в темряві вони мають іти разом.
Бо йти вночі окремо – це йти на погибель.
Де я сьогодні хочу повернутися назад, бо мені страшно?
Який один маленький крок у бік світла я зроблю сьогодні?
