Виконання обов’язків, зміна життя та відкриття цінності, вищої за обов’язок – те, що змінює.
Невіра – головний гріх.
Вчинки праведності випливають з віри.
Віру можемо втратити, якщо не будемо про неї турбуватися.
Праведність, правда, справедливість – це не про добрі вчинки і не про чесноти. Ісус каже, що йде до Отця – це є праведність. Це – визнання віри.
Ісус постійно каже: «Я йду приготувати для вас місце», і це важливо, що Він сидить праворуч Отця і запрошує нас до себе. З цього виникає праведність і вчинки справедливості.
І серед невіруючих багато добрих людей. Однак наша праведність має мету – і це Царство Небесне
Щодо суду: диявол вже засуджений, але хоч і не зник – чатує, кого схопити. У Церкві його нема. Відречення від злого – акт того, що він не має у моїй душі місця, і тому відрікаюся від нього: він уже засуджений, і я не хочу бути засуджений з ним.
«Віруючий в Мене, – каже Ісус, – судитись не буде. А хто не вірує – вже засуджений.
