† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу, коли зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Ісуса, Він промовив через притчу: «Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні поз’їдали його. А інше впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. Ще і нше впало серед терня, і як виросло разом з ним терня, то заглушило його. Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало плід у сто разів». Кажучи це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає». Учні ж запитували Його, що мала би означати ця притча. А Ісус відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим – у притчах, щоби дивилися – і не бачили, щоби слухали – і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно – то Слово Боже. Те, що при дорозі, – це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб увірувавши, не спаслися. А те, що на камені, – це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу ві рять, а під час випробування відступають. А те, що в терня впало, – це ті, які почули, але, заглушені клопотами, багатством та життєвими насолодами, йдуть і не приносять зрілого плоду. А те, що на добрій землі , – це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпеливості». Слово Господнє.
