Від безпорадності до капітуляції. Покора – ключ до прощення.
Піти на глибину. Частина 13. Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії
Потрібно знайти людину, яка пройшла шлях прощення, і яка може товаришувати у програмі
Книги, конференції, можуть дати натхнення, але їх не достатньо. Найбільш дієвим є шукати допомоги людей, які пройшли по дорозі прощення. Якщо людина хоче, якщо вона готова – користається засобами зв’язку і буде робити дії.
Людина, яка готова – буде робити дії.
Одне з основних базових понять у духовному рості, духовному зціленні – брати на себе відповідальність.
Людина, яка хоче – буде шукати спосіб. Яка не хоче – буде шукати причину.
Ісус говорив до загалу у притчах, однак для 12-ти учнів Він роз’яснював на самоті – тому тут є важливий момент: шукати свого місця і не здаватися
Стан готовності: щоб людина була готова, їй потрібно досягнути дна.
У нас дуже високий поріг терпеливості, зношування болю, відкладання рішення проблеми, у якій знаходжуся
Коли людина готова робити дії, шукає найпростішого виходу, щоб хтось більше взяв від неї відповідальності на себе, а вона мінімум відповідальності зробила.
Дорога зцілення може бути довготривалою, і люди часто знеохочуються від довготривалих доріг.
Дно – це такий стан, коли людина готова багато що зробити. У притчі про блудного сина: молодший відійшов від Отця, сам вирішити свої проблеми не зміг, сам досягнув дна, і вирішив повернутись.
Зцілення – це перебування у просторі любові. Материнської і батьківської любові. Це – процес.
Якщо подивимося на принцип дна, моєї готовності – це стан покори, що я собі не даю ради з цим, я собі не даю ради з життям.
Поки людина не досягне усвідомлення, що вона собі не порадить – пробує справлятися собі своїми різними методами. Залежності – це спроба дати собі раду.
Без акту визнання: «Мені потрібна допомога!», – «Мені потрібна допомога від Господа, або від людини, на яку Господь вказує», – без цього процес не рухається.
Претензійність – образа на батька, на всіх. Претензія – це рана. Однак старший син у притчі про блудного сина, не упокорився, щоб побачити свою рану.
Покора – це зізнатися, що я собі не раджу, і мені потрібна допомога.
У непрощенні, засудженні, самозасудженні, претензійності, наріканні, в ненависті – це різні форми, де людина застрягає у непрощенні. Людина бере на себе роль судді і роль Бога. І це – гординя.
«Мені всі винні», – це симптом гордині.
Якби ми могли дослідити кожен наш стан, коли нам погано, коли нам не по собі, то ми б могли дослідити, що у цей момент беремо на себе роль керівника, починаємо керувати, вважаємо, що все знаємо, і «Боже, Ти почекай!», – і в певному моменті не даємо собі ради.
Акт покори пов’язаний з тим, що я зізнаюсь, що Бог мені потрібен, і що я падаю і не даю собі ради.
Як запускається процес, коли беру на себе роль Бога:
- претензійність – не аналізую і не слухаю Бога, беру на себе роль Бога, – мені потрібне упокорення
- збільшення страхів: як тільки тривога і страх починає рости, це означає, що я втратив довіру до Бога, і мені потрібно упокоритися і запросити Його.
У таких випадках потрібно ставати на коліна і молитися. Молитися і за тих, на кого тримаю образу. Це потрібно, щоб зійти з позиції судді, щоб Ти, Господи, лікуючи мене, благословляв цю людину.
Коли прошу про Боже благословення – цей акт відкриває моє серце, щоб входила Божа благодать і через мене пропливала. По ідеї, ми би мали бути людьми, з яких виходить Боже світло, Божа любов і Божа благодать.
Рух любові природній нам по тому задуму, як був створений цей світ.
Але, щоб приймати Божу любов – маємо проблему у годині і в ранах, які хтось нам завдав.
Добра новина у тому, що Ісус прийшов витягнути і спасти нас з ями, у яку ми попали, навіть якщо ми потрапили у цю яму невинно.
Впустити Ісуса у своє життя, пробачати людям, які скривдили, щоб визволитися з ями
Зішестя Ісуса у пекло – це Його зішестя у наше пекло, у наше дно.
Ісус сходить у персональне пекло кожного, щоб визволити
Відштовхнутися від дна.
Ісус сходить у твоє персональне пекло, щоб визволити
Якщо я тепер не бачу – то що я бачу? Витривай і довіряй Ісусові! На все свій час.
Як ти сьогодні чуєш Бога, і яку ти береш відповідальність за те, що сьогодні робити
Книги:
«Шлях переможців», Марек Дзєвецький
«Дихати під водою», Річард Рохр
«12 кроків і духовні вправи Ігнатія з Лойоли»
«Книга анонімних алкоголіків»
