Духовна техніка безпеки – 2: Сховатись від реальності.
Життя в уявному світі.
Бачити світ таким, яким він є.
Дискусія на Veritas: о. Ігор Селіщев ОР.
Псевдосумління: занедбання свого розвитку?
Страждаю/радію через реальність?
Реальність у духовному житті – одна з найголовніших речей: чи я бачу реальність?
Чи живу у цій реальності?
Які в мене інтереси? Хто я? До чого мене тягне?
Часто люди страждають власну реальність, які не сприймаються іншими.
Часто голоси інших через псевдосумління говорять і збивають від покликання.
Прийняти правду про себе – це перший крок, щоб жити у рельності.
Сумління і совість: це завжди Божий голос, який у нас промовляє?
Вміти відрізняти: те, що мене звинувачує, чи можу об’єктивно назвати це пересторогою, чи це – голоси, які залишились у моїй пам’яті?
Псевдосумління?
Наскільки мої дії свідомі?
Чим менше у мені свободи – тим більше буду потрапляти в ситуації, які об’єктивно є гріхом.
Що таке реальність?
Пізнайте Істину, й Істина вас визволить.
Істина – бачення світу таким, яким він є, а не таким, як я хочу бачити.
Реальний світ може ранити.
Треба бачити, які емоції у мені виникають, і чи вони адекватні до реальності.
Якщо я активний християнин/християнка, і йду до храму щодня, або і двічі на день, то треба запитати себе: чи я дійсно йду до Христа, чи втікаю від інших у місце, де мені комфортно, тому що не можу бути серед людей і витримати інших людей? Чи не знайду з часом інше місце втечі?
Для чого я веду духовне життя? Це – нормальне життя, чи я створив/створила фантастичний образ відносин з Богом, і туди втікаю? Насправді там може не бути жодних відносин з Богом…
ПЕРШИЙ І НАЙВАЖЛИВІШИЙ КРОК: ПОЧАТИ СЛУХАТИ ПРО СЕБЕ. ПОЧАТИ ОБ’ЄКТИВІЗУВАТИ МОЄ ЩОДЕННЕ ЖИТТЯ.
ПОБАЧИТИ, ЯКИЙ Я Є, ЯКА Я Є У ЩОДЕННІЙ РЕАЛЬНОСТІ.
ТРЕБА ЧЕСНО БАЧИТИ СВОЇ МІНУСИ І СВОЇ ПОЗИТИВНІ РИСИ.
Справжня покора – бачити свої позитивні риси і визнавати їх.
Як я можу любити інших, якщо не люблю себе?
