Колективна відповідальність та пастка літеплості. Проповідь єпископ Микола Петро Лучок ОР

22 – й день війни. Ми стали людьми війни. Живемо у війні.
Молимось, щоб війна зупинилася…
Поки триває війна – час для нас, щоб ми навертались, ставали щораз світлішими, Божими людьми, усвідомлювали собі, в чому десь потрібно далі змінюватись, а з іншої сторони, щоб ми були інструментом Добра, інструментом Любові, інструментом Світла

У пророка Єремії читаємо: «Проклятий той, хто уповає на людину, і покладає на тіло свою силу»
Прокляття – це місце темряви.
Коли людина віддаляється від Господа, вона віддаляється від Світла і у своє життя поволі, але впускає темряву

Сьогодні цивілізація акцентує на саморозвитку. Бог хоче, щоб ми розвивали свої таланти. Але якщо я не запитую: «Господи, як Ти хочеш, щоб я розвивав свої таланти?» тоді саморозвиток буде безбожним, і може призвести до прокляття: людина саморозвивається, планує , а потім її план рушиться, бо був збудований на людині

У скількох людей у нашій країні сьогодні плани розсипані? Можливо, ця розсипаність переживається як прокляття, тому що людина уповала на себе і стягнула на себе цей стан темряви

Людина, яка покладає на тіло свою силу, яка говорить: «Збудую своє життя і буду жити для себе»

Молоді люди «живуть для себе», співживуть, не приймають дітей, контрацепція, аборти..

Злом є те, що людина чим далі тим більше іде дорогою відступництва: навіть коли практикуючий християнин зосереджується на багатстві, самореалізації, плануванні – тим більше відступає від Бога

Людина може Бога «відсунути», або потребувати Його лише корисливо

Скажім собі щиро: дуже хочемо завершення війни, приходимо до Бога, молимось… Прийміть рішення, що буде далі з вашими стосунками з Богом, якщо війна припиниться
Де будуть стосунки з Богом?
Де вони тепер у твоєму житті?

Покладання надії на свою силу, знайомих – могло стати причиною відступництва від Бога. Ми з вами вели достатньо добре життя, але воно могло бути достатньо сильно безбожним – тому що Бог міг бути «додатком» до нашого «побожного» життя. А так – не працює духовність!

Бог говорить: «Я маю бути на першому місці у вашому житті.
Якщо Я не буду на першому місці у вашому житті, рано чи пізно прийде упадок, біль, страждання.. І якщо Я не є на першому місці у вашому житті – це стане місцем прокляття і темряви»

Поки Христом другий раз не прийде, диявол працює над тим, щоб якнайбільше людей заполонити, обікрасти, використати, вбити і в місце прокляття, аду і пекла, втягнути людину
Горе стає перевіркою: на кого або на що людина покладала надію

Нас приспала диявольська толеранція до зла
Ворожа сила приспала у нас пророчу силу, щоб ми казали «ні!»
Те, що відбувається, у певному сенсі, і тому, що ми піддалися комфорту і в певній формі байдужості

Ми, люди комфорту, 20-21 століття, впіймані у пастку літеплості
Через не аж так потрібного майна у нас розбиті родини
Чому наші родини живуть роками не разом
Ми призвичаїлися до зла, не помічаючи, як воно нас огорнуло
І тут є момент колективної відповідальності: не наступить перемога, якщо ми з вами не перемінимось!
Перемога – це коли сума людей входить у Світло
Коли ми вирішуємо: «Так, Боже, ми хочемо Тобі належати!»
«Ми не тільки хочемо миру, щоб війна перестала нас вбивати, насилувати, і позбавляти радості життя, якою Ти нас обдарував. Ми також хочемо зміниттися!»
Це має стати нашим вибором
Ми не хочемо жити так, як жили до тепер

Залишити відгук

Відправити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *