«Слово між нами». 7 липня. П’ятниця, ХІІІ тижня Звичайного періоду
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Бут 23, 1-4. 19; 24; 1-8. 62-67
Читання з Книги Буття.
Було ж віку Сари сто двадцять сім років. І вмерла Сара в Кіріят- Арбі, себто в Хевроні, в Ханаан-краю. Тож Авраам увійшов справляти жалобу по Сарі та плакати по ній. Потім Авраам устав від мертвої своєї і промовив до синів Хета, кажучи: «Чужинець я і захожий у вас. Дайте мені серед вас посілість на гріб, щоб я міг поховати мою мертву». Після придбання посілості Авраам поховав Сару, свою жінку, в печері на полі Махпела, проти Мамре, тобто Хеврону, в Ханаан-краю. Постарівся віком Авраам, і Господь благословив Авраама в усьому. Тоді Авраам сказав своєму слузі, найстаршому в його господі, що правив усім його маєтком: «Поклади лишень руку під моє стегно. Я заклинаю тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що не візьмеш ти моєму синові жінку з дочок ханаанян, серед яких я перебуваю, а підеш у мій край, до рідні моєї, і візьмеш жінку синові моєму Ісаакові». Слуга ж мовив до нього: «А якщо жінка не захоче йти за мною в край цей, чи маю відвести твого сина назад у край, звідки ти вийшов?» Тоді Авраам відповів йому: «Гляди, щоб ти не відводив туди мого сина! Господь, Бог неба, який вивів мене з дому мого батька та з мого рідного краю, і який говорив до мене та клявся мені словами: “Потомству твоєму дам Я цю землю”, – Він пошле свого ангела перед тобою і візьмеш звідтіля жінку моєму синові. А як жінка не захоче йти з тобою, то ти будеш вільний від тієї клятви, якою мені поклявся. Тільки сина мого туди не повертай!» Пройшло багато часу. Ісаак вертався від місця, де була криниця Лахаї-Рої, бо він жив у краї Негев. Надвечір вийшов Ісаак пройтися в полі. Підвів свої очі й бачить – ось ідуть верблюди. Ревека також підняла очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда, та й каже до слуги: «Хто цей чоловік, який йде полем нам назустріч?» Слуга ж відрік: «Це мій пан». Тоді вона взяла намітку та й накрилась. І розповів слуга Ісаакові все, що вчинив. Тоді ввів її Ісаак у шатро Сари, своєї матері, і взяв він Ревеку та й стала вона йому за жінку. Він же полюбив її, і було це для нього розрадою після смерті матері своєї. Слово Боже.
Спільний проект «Слово між нами» та Veritas: щоденні аудіороздуми над Божим Словом.
